Жили-Минулого пастор і поміщик. Були вони братами. Пастор був дуже богобоязливим, однак зі своїм братом поміщиком ніяк поладити не міг. Поміщик пристрасть як любив,
Щоб йому казки розповідали. Він завжди тримав тільки тих слуг, які знали багато казок. Коли у одного слуги всі казки кінчалися, наймав іншого. Одного разу поміщик прогнав старого слугу й праг побрати іншого, який знав би казок побільше, а заодно був би й нічним сторожем. Раз прийшли до нього троє найматися слугами. Побрав їхній поміщик усіх.
Але один з них був особливий майстер на казки. Розповідає він, розповідає, а коли пан засне, виходить садибу обійти. Потім повернеться й, якщо пан прокинувся, знову розповідає. Розповідаючи казки, помітив він під ліжком у пана скринька із грішми. На інший день розповідає він поміщикові про злодіїв, так наприкінці й запитує навпростець:
- Що б ви, пан, зробили, якби хто украв вашу скриню із грішми?
- Я б дав йому другий такий же впридачу. Розповів про це слуга товаришам. На інший день,
Казки розповідаючи, висунув він ногою скринька з-під ліжка й засунув під свій стілець. Ледь пан заснув, як слуга подав знак товаришам. Ті прийшли й забрали скриньку. Утік з ними й оповідач.
Через небагато часу віднімав він у газеті, що поміщик просить прийти до нього людину, укравшего його скриня із грішми. Обіцяє він за це дати злодієві другий такої ж. Ось приходить слуга до поміщика. Той дає йому друга скриня, однак просить, щоб зіграли який-небудь жарт із пастором. Нехай і він у дурнях залишиться.
Узявся слуга за справу. Пішов він на ріку, наловив раків, свіч купив по дві штуки на рака. Потім пішов до органіста й дістав у нього ключі від церкви. Купив він собі ще білий халат і пришив до нього крила. Тоді сунув кожному раку у клішні по свічі й запалив їх. До напівночі й люстру запалив у церкві.
Побачив органіст світло у церкві, злякався й бігцем до пастора, говорить — примари у храмі божому. Пастор схопив біблію — верб церква. Виходить до нього ангел і говорить:
- Ну, пастир душ людських, настала твоя година на небеса відправлятися. Тільки забирай із собою усе своє добро.
Приходить пастор додому, укладає добро на віз і їде у церкву. А поки пастора не було, спільники слуги зшили шкіряний мішок і підв'язали на довгій мотузці до дзвіниці. Приїхав пастор. Допомогли йому забратися на дзвіницю й велять лізти у мішок. Спершу він закомизився, але зрештою заліз. Ось спустили вони мішок, прив'язали до воза й волокут по землі, а скриня із грішми на віз поставили й поїхали.
Їдуть, їдуть, до озера приїхали. "Дорога петляє уздовж берега озера. Розв'язали на одному повороті відпустити мотузку достовірніше й протягти мішок по воді. А пастор запитує:
- Де ми тепер?
- У чистилище!
Так вони їхали, поки не приїхали на садибу. Тягнуть мішок через свинарник. Свині: « Хрю-Хрю!» Пастор знову запитує:
- А тут що таке?
- Тут саме пекло!
Потім тягнуть його у пташник до гусаків. Він знову запитує:
- Л тут що таке?
- Це сонм ангелів!
На садибі стояла висока арка. Підтягли на неї за мотузку пастора на самий верх і залишили там, а самі виїхали із грішми.
Ранком поміщик запитує:
- Як же це ти, братик, уперед мене на небо потрапив? Звільнив він пастора з мішка. Бачить пастор — украй
Його обдурили й залишили без гроша. Може, він ще й понині гріш собі збиває.