Пішли Півень з курочкою по горіхи. Заліз Півень на ліщину, на саму верхівку, а курочка внизу коштує, чекає. Зірвав Півень один горіх - кинув на землю, зірвав іншої - кинув, а як третій кинув, так прямо курочці у око догодив.
- Ось гріх-те який! - засмутився Півень. - Як же я так промахнувся? А курочка вуж і не чує петушка. Закричала вона й додому побігла.
Біжить курочка, кричить, раптом пан назустріч. Запитує її:
- Ти чого розкричалася?
- Так, мол, і так, - скаржиться курочка, - як кинув горіх, так прямо у око.
- Хто кинув-те?
- Півень кинув, Півень!
- Ось ті раз! Де ж він? Нехай до мене з'явиться. Прийшов Півень у маєток, запитує його пан:
- Ти навіщо горіхами кидаєшся? Ти навіщо око курочці вибив?
- Не вибивав я зовсім! Злетів на ліщину, а він захитався, ось горіх курочці у око й догодив.
- Ну, коли так, нехай ліщину до мене з'явиться. Прийшла ліщина у садибу, а пан його лає:
- Ти навіщо гойдався? Ти навіщо курочці у око горіх кинув?
- Я б не гойдався, так сусідська коза мені кору обгладивала, що ж мені робити-те було?
- Добре. Нехай коза до мене з'явиться. Прийшла коза у садибу, а пан на неї:
- Ти навіщо кору у ліщини обгладиваешь?
- Хіба б стала я кору обгладивать, якщо б пастух мене пас. Що ж мені робити, коли він мене не пасе?
- Нехай пастух до мене з'явиться.
Прийшов пастух у садибу, лає його пана:
- Відповідай, чому козу не пасеш? Бачиш, уся ліщина обгризена!
- Я б її пас, так господарка мене обдурила: пообіцяла коржів напекти, не напекла, і залишився я голодний.
- Добре. Де господарка? Нехай до мене з'явиться. Прийшла господарка, пан - до неї:
- Відповідай, чому коржів пастухові не дала?
- Я б йому дала коржів, так лихо у мене, добрий пан, приключилася: свиня, будь вона негарна, закваску зжерла, ось і залишилися ми без коржів.
- Ну, так нехай курочка зі свині й запитує за своє око. На цьому справа й скінчилася.