У одного бідного мужика були три дочки. Одного разу пішов мужик у ліс за хмизом. Старша дочка прагла допомогти батькові й пішла разом з ним. Працював батько весь день, а ввечері по дорозі додому зустрів ведмедя. Той і говорить:
- Ось тобі, бідна людина, бочка золота, віддай мені по-гарному свою старшу дочку у дружин; коли не віддаси, то силою заберу, і тоді золота не одержиш!
Робити нема чого — і так погано й отак, краще вуж віддати. Заплатив ведмідь бочку золота й зник у лісовій хащі разом з дочкою.
На інший день батько знову пішов у ліс за хмизом, тепер із середньою дочкою, проробив увесь день, а ввечері по дорозі додому зустрічає орла. Той і говорить:
- Ось тобі, бідна людина, бочка золота, а за те віддай мені по-гарному свою середню дочку у дружин; коли не віддаси, то силою поберу, і тоді вже золота не одержиш!
Робити нема чого, віддав. Заплатив орел бочку золота й зник з дівицею.
На третій день батько знову пішов у ліс за хмизом, уже з молодшою дочкою, проробив там цілий день, а надвечір по дорозі додому зустрів щуку. Щука й говорить:
- Ось тобі, бідна людина, бочка золота, віддай мені по - гарному свою молодшу дочку у дружин; коли не віддаси —
Силою поберу, і тоді вже золота не одержиш! Робити нема чого, треба віддавати.
Ось стало у мужика золота повнісінько, а дітей більше немає. Час іде, став він горювати, навіщо пораздал усіх дочок. Так у сумі цілий рік пройшов. Тільки на інший рік туга поунялась: народила дружина сина, і став він рости не щодня, а щогодини.
Виріс син, уже отроком став, і запитує батька: — Батько, а сестер у мене ніколи не було?
- Були, синок, у тебе три сестри, так одну ведмідь забрал у дружин, іншу — орел, третю — щука, ось і немає їх тепер.
- Тоді піду я шукати своїх сестер. Поки не знайду їх, додому не вернуся!
Пішов син. Незабаром трапилося йому лісом іти. Раптом чує він — що таке? - гомін якоїсь. Підходить: троє мужиків сваряться через сідло, простирадло й батога, Один прагне собі, іншої собі.
- Циц! Ви чого отут распетушились? - крикнув син.
- А що будеш робити? Сідло-Те у нас яке: сядеш на нього — і враз опинишся, де побажаєш. А ось простирадло: загорнешся у неї — враз станеш невидимим. А ось батіг: клацнеш їм раз — відразу самий густий ліс повалиться, чисте поле залишиться, а як другий раз клацнеш, знову усе буде, як було. Сам тепер бачиш: усі три речі варті. Ось нам і невтямки, кому вони дістануться. Не чи розсудиш ти нас?
- Чому немає! Я закину у ліс яєчко, хто яєчко знайде, тому нехай і дістануться ці речі. А якщо з вас ніхто його не знайде, то дістануться вони мені.
Погодилися, нехай кидає.
Кинув він яєчко, і всі троє прийнялися його шукати. Шукають, шукають, але ніяк не знайдуть, приходять голіруч назад.
Отут син забрал собі речі, сіл верхи у сідло й побажав опинитися у своєї старшої сестри. Миттю сідло принесло його до гарного замка. Заходить у нього, проходить через одну кімнату, через іншу — ні душі. Заходить у третю кімнату — зауважує у вікна жінку.
- Добрий день, сестричка! Прийшов я з батьківського будинку тебе шукати; брат я твій.
- Немає у мене ніякого брата!
- Тоді не було, а тепер є.
Та прийнявся брат розповідати їй про батька й мати. Почувши це, обійняла сестра брата:
- Так, так, адже й вірно, ти мій брат! Тепер визнаю тебе!
До вечора з'явився й чоловік сестри, ведмідь. Усі троє не нарадуються.
Зранку збирається брат іти. Сестра запитує чоловіка-ведмедя:
- Що ж ти подаруєш братові своєї дружини?
- Ось добре, жінка, що нагадала! Ось, братик, спина моя, вирви з неї клаптик вовни й спрягти. Коли тобі потрібна буде допомога, потримай клаптик на сонце, щоб зігрівся, негайно з'явлюся до тебе на підмогу.
Добре. Брат сів у сідло й побажав бути у другої сестри. Миттю сідло принесло його до такого ж прекрасного замка. Заходить усередину — у третій кімнаті знаходить сестру.
- Добрий день, сестричка! Брат я твій.
- Немає у мене ніякого брата!
- Тоді не було, а тепер є.
Та став брат розповідати їй про батька й мати. Сестра, почувши те, обійняла брата:
- Так, так, адже й вірно, ти мій брат! Тепер визнаю тебе.
До вечора з'явився й чоловік сестри — орел. Усі троє не нарадуються.
Зранку збирається брат іти. Сестра запитує чоловіка-орла:
- Що ти подаруєш братові своєї дружини?
- Ось добре, жінка, що нагадала! Ось тобі, братик, моя спина, вирви пучок пір'я й спрягти його. Коли тобі потрібна буде допомога, потримай пучок на сонце, щоб зігрівся, негайно з'явлюся до тебе на підмогу.
Добре. Брат сів у сідло й побажав бути у молодшої сестри. Миттю принесло його сідло до великого моря й стало. Не знає брат, що далі робити.
Трапився отут сивий дідок і запитує:
- Що, синок, тобі потрібне? Так, мол, і так, то-те й те-те.
- Ось тобі паличка, удар нею по морю тричі, тоді й опинишся у сестри.
Подякував брат, побрав очеретяну паличку, а сивий дідок у ту ж хвилину зник. Ударив брат море по першому разу — стало воно біле як птах; ударив брат море по другому разу — стало воно біле як молоко; ударив брат море по третьому разу — разверзлось море як ворота, і побачив брат на дні чудовий замок. Підходить уводити, увести до ладу замку, заходить усередину, зустрічає у третій кімнаті молодшу сестру.
- Добрий день, сестричка! Прийшов я з рідного дому тебе шукати: я твій брат.
- Немає у мене ніякого брата.
- Тоді не було, а тепер є.
Та відразу прийнявся брат розповідати їй про батька й мати. Почувши це, обійняла сестра брата:
- Так, так, адже й вірно, ти мій брат! Тепер визнаю тебе.
До вечора з'явився чоловік сестри — щука. Усі троє не нарадуються.
Зранку збирається брат іти. Сестра запитує у щуки:
- Що ж ти подаруєш братові своєї дружини?
- Ось добре, жінка, що нагадала! Ось тобі, братик, моя спина, висмикни з неї три лусочки й спрягти. Коли тобі потрібна буде допомога, потримай три лусочки на сонце, щоб зігрілися, негайно з'явлюся до тебе на підмогу.
Добре. Та ось брат знову вдарив паличкою по морю, відразу морські ворота відчинилися. Вийшов брат на сушу, сів у сідло й побажав:
- Щоб був я у нареченої своєї суженой!
Миттю перенесло його сідло до високої скелі з більшими дверима. Заходить брат усередину й знаходить там дівицю-вроду. Ніколи ще не доводило йому бачити такої красуні — очей не відвести. Став він відразу свататися до дівиці, а вона йому у відповідь:
- Пішла б за тебе з полюванням, так тільки говори ти по тихіше: може чорт прийти; він теж до смерті прагне одружитися на мені, тому й тримає мене, безневинну, узаперті.
- Нічого, дівиця, риса я здолаю. У мене отут простирадло така є, коли загорнуся у неї, стану невидимкою. А поки я буду невидимкою, ти обережно усе випитай у нього, хотілося б мені почути, де чорт ховає своє життя.
- Усе зроблю, як велиш! Але ось ще що: будь ти хоч десять раз невидимка, однаково чорт тебе унюхает. А тому, як тільки станеш невидимим, влізь у вушко цієї голки, тоді буде надійно. Голку застромлю у щілину стіни, там чорт тебе ні у життя не помітить.
Добре. Загорнувся він у простирадло, вліз у вушко голки, і дівиця застромила голку у щілину стіни.
Незабаром заявляється чорт і відразу запитує:
- Чиїм отут ще духом пахне?
— Бач ти, чьим духом пахнет! Сам где-то шляешься, а теперь еще спрашиваешь!
На тому чорт утихомирився. Незабаром заводить дівиця розмова:
- Ти завжди обіцявся розповісти мені, де твоє життя заховане, а сам усе мовчиш, хоч би нині ввечері сказав.
- А навіщо тобі знати?
- Так так просто!
- Ну, добре. Геть, у помелі моє життя.
- Добро.
Дівиця відразу за помело й сховала його. Чорт запитує:
- Навіщо помело ховаєш?
- А що я за дружина тоді була б, коли за чоловікове життя не радела б?
— Да нет же, не у помеле, брось помело; моя жизнь у половой тряпке.
Дівиця відразу за ганчірку й сховала її. Чорт запитує:
- Навіщо ганчірку ховаєш?
— А что я за жена била би, коли за мужнину жизнь не радела би?
- Так немає ж, немає у половій ганчірці мого життя, кинь її, тепер скажу правду. Моє життя заховане у дрімучому лісі, крізь який ніхто пройти не може. Там гора є.
У горі бик. У бику утоку. У утоці яйце. У яйці свіча. Якщо того бика вбити, то занедужаю, якщо качку розпороти, то біль відчую сабону; якщо яйце розбити, то стану борошна терпіти смертельні, якщо свічу погасити, то вмру.
Брат усе чув. Незабаром чорт до сну збиратися став. Ледве почекавши він уже й захріп, а хріп так, що стіни тремтіли.
Отут знімає брат потихеньку простирадло, підповзає до чорта й обережно прив'язує лиходія ланцюгом до стіни. Коли на руки ланцюг накладав, чорт ледве було не прокинувся, уже завовтузився, але нічого, відразу захріп далі.
Покінчивши із цим, брат підхопився у сідло й побажав бути у тієї гори, де чортове життя. Несло його сідло, несло, так уперлося у такий дрімучий ліс, що куди там пройти через нього! Отут згадав брат про батіг. Та як щелканет! - розвалився ліс на дві половини, раскатился на дві сторони, залишилася рівна просіка. Ось сідло й у гори; а гора — ух! - до чого ж висока, і помишлять нема чого вершину розглянути.
Став брат на сідлі підніматися у гору, подивитися, де ж їй кінець, так користі ледве. Зійшов високо, землі вже не мабуть, а до верху не добрався. Як з такий - гори бика дістанеш? Та так думає, і отак прикидає нічого не придумати. Нарешті згадав про своїх помічників. Ось погрів він жмут ведмежої вовни на сонце, — ведмідь отут як отут; погрів пучок пір'я орлиних, — орел отут як отут; погрів три щучі лусочки на сонце, — щука отут як отут.
Ведмідь говорить:
- Якби гору перевернути, я бика задер би! Орел говорить:
- Якби задерти бика, я качку піймав би! Щука говорить:
- Якби качку розірвати, я б яйце дістала!
Добре. Ось розмахнувся брат своїм батогом так як стьобне сплеча по горі. Здригнулася земля, перекинулася гора, бик-громадина на них кидається, копитами землю риє. А ведмедеві тільки раз зачепити, і бикові кінець. Як бикові кінець, так качка — порх! - здійнялася у повітря. Орел за нею — і розправився з качкою як з мухою. Як качці кінець, так з качки яйце — хлоп! - на дно морське. А щука за ним — і винесла яйце на берег. Розбив брат яйце батогом і задув свічу. У ту саму хвилину ведмідь, орел і щука сталі людьми й говорять:
- Були ми три зачаровані королі. Тепер заберемо своїх дружин і скоріше у наші палаци!
А брат ним відповідає:
- Перегодите, спершу з'їжджу на сідлі за своєю нареченою, а тоді всі восьмером до моїх батьків у гості відправимося. Там зіграю весілля, і тоді можете йти по своїх королівствах.
Добре. Брат — раз, два! - помчався за нареченою, а інші тим часом — за своїми дружинами. У тієї самої гори знову зустрілися. Ухопилися усе за сідло й вихром перенеслися до батьків.
Удома наречена брата розповідала, якою страшною смертю вмер чорт, як усе колом тремтіло, коли праг він з ланцюгів вирватися. А потім ще сказала, що, мол, вона королевна. Чорт викрал її з батьківського замка, бажаючи її собі у дружин побрати, так тільки не вийшло у нього. Стало бути, брат, сам того не відаючи, став королівським зятем.