Жила-Була баба. У неї було три сини: два перекірливі, а молодший - добрий, чуйний, розумний. Перед смертю покликала баба своїх синів і сказала:
- Я скоро вмру. Живете, діти, мирно. Так дивитеся: не зв'язуйтеся з гелюнгом.
Померла баба мати, їм дісталася у спадщину дірява кибитка так шолудива коза. Абияк перезимували брати.
- Піду пошукаю собі роботу, - сказав старший брат і відправився у дорогу-дорогу.
Іде він у ту сторону, куди вітер дме. Ішов, ішов - у степу застала ніч.
Приліг він на кургані, переночував. Рано ранком пішов далі. Дивиться: сидять у дороги три баби, зшивають тріснуту землю.
- Ех, ви!- мовив старший.- Так не здійсниться ваша справа.
- Не здійсниться й твій намір, хлопець, - відповіли вони.
Старший брат пішов далі. Ішов, ішов, і раптом назустріч йому йде гелюнг.
- Куди йдеш, хлопець?- запитав той.
- Шукаю собі місце. Прагну найнятися у працівники. - Іди до мене.
- Що за робота у тебе?
- Коней пасти, на кухні куховарити.
- Добре, - погодився хлопець і пішов з гелюнгом.
Поки новий працівник оглядав хазяйське подвір'я, гелюнг зарізав вівцю й наказав:
- Затопи, хлопець, піч, звари м'ясо.
Нарубав працівник дров, затопив пекти, поставив варити м'ясо. Справа у його руках спорилося. Праг він посолити м'ясо - під руками солі не виявилося. Вийняв працівник його з казана й зкдет свого хазяїна. Прийшов гелюнг.
- Ну як? Готове м'ясо?
- Готове.
- А ти солив його?
- Немає.
- Тоді я зараз принесу солі, - сказав гелюнг. Вийшов він з кухні й перетворився у рудий собаку. Працівник коштує у вікна й дивиться, як у Дворі діти відіграють. Помітив він рудий собаку, що зжер м'ясо, коли та вибігала з кухні. А отут, як на гріх, і гелюнг з'явився.
- Де м'ясо?- запитав він у працівника.
- Собака з'їв.
- Іди голодний пащі табун.
Підтяг працівник ремінь потуже, щоб їсти не хотілося, і пасе коней. Настала ніч. Гелюнг обернувся вовком, забіг у табун і заїв кращого коня. Помітив працівник сірого, коли він у ліс побіг. За вовком гнатися було пізно. Настав ранок. Прийшов працівник до гелюнгу.
- Лихо скоїлося, - сказав він.
- Що за лихо?
- Уночі заїв сірий вовк кращого коня.
- Чому розплачуватися будеш?!- закричав гелюнг і вбив працівника. Чекали, чекали брати старшого брата - не дочекалися.
- Піду і я пошукаю собі роботу, - сказав середній брат і відправився на пошуки заробітку.
Іде він по дорозі. Дивиться: сидять у дороги три баби, зшивають тріснуту землю.
- Агов, ви! Так не здійсниться вашу справу, - сказав він.
- Нехай, хлопець, негарним буде й твій намір, - відповіли вони. Іде середній брат далі. Зустрів гелюнга.
- Куди ти йдеш, хлопець?- запитав гелюнг.
- Шукаю собі хазяїна.
- Іди до мене коней пасти.
- Добре, - погодився середній брат.
Прийшли. Гелюнг зарізав вівцю й наказав зварити м'ясо. Зварив новий працівник м'ясо й вийняв його з казана. Задивився у вікно, а собака зжер усю
Баранину.
- Іди на кару голодним пасти коней, - сказав хазяїн.
Уночі, як і колись, він перетворився у сірого вовка, проникнув у табун і заїв кращу кобилу. Прийшов ранком середній брат до гелюнгу й говорить:
- Лихо скоїлося, кращу кобилу вовк заїв.
- Чому розплачуватися будеш?!- закричав гелюнг і вбив середнього брата. Чекав, чекав своїх братів самий молодший з них. Усі строки пройшли, а їх досі немає. Зібрався й він у дорогу-дорогу. Іде по степу, дивиться: у дороги сидять три баби, зшивають тріснуту землю.
- Так здійсниться ваша справа, - сказав він.
- Так буде добре й твій намір, - відповіли три бабусі й відразу сказали: - Коли, хлопчик, підеш звідси, те зустрінеш гелюнга. Він побере тебе до себе у працівники. Прийде гелюнг додому, заріже вівцю й змусить тебе варити м'ясо. А коли ти звариш, він скаже: "Вийми м'ясо, а я принесу солі". Та піде. Ти витягнися м'ясо й близько себе поклади батіг. Гелюнг-Перевертень прибіжить у кухню рудим собакою. Почне жерти м'ясо, а ти, скільки сил є, бий її батогом по переніссю. Утече вона, а Незабаром й гелюнг заявиться у кухню. Розділить перевертень м'ясо, ви пообідаєте, а на ніч він відправить тебе у табун коней сторожити. Ти не спи ніч, у табун він сірим вовком прийде. Буде крастися по балці, ти піймай, здери з нього шкіру й відпусти. Ранком, коли прийдеш до нього у будинок, ти побачиш: гелюнг буде лежати у по-стели з обдертою шкірою й репетувати не своїм голосом. Він запитає: "Чого ти прийшов?" Ти скажи йому: "Уночі піймав вовка, здер з нього шкіру, що з нею робити?" Подякував молодший брат бабусь і пішов далі. Зустрічається по дорозі гелюнг.
- Куди йдеш, хлопчик?- запитав він.
- Прагну найнятися.
- Іди до мене у працівники.
- А яка у вас робота?
- На кухні куховарити, коней стерегти.
- Що ж, згодний, - сказав молодший брат і пішов слідом за гелюнгом. Прийшли. Гелюнг зарізав вівцю, наказав йому м'ясо зварити. Затопив новий працівник пекти й, як тільки зварилося м'ясо, вийняв його з казана, розклав на столі.
Заходить у кухню хазяїн.
- Готове м'ясо?
- Готове.
- А ти його солив?
- Немає.
- Зараз принесу сіль, - сказав гелюнг і вийшов. А молодший брат, третій працівник, поклав біля себе батіг і коштує, робить вигляд, начебто дивиться у віконце. Вбігає на кухню рудий собака й кидається до м'яса. Працівник ну її батогом охаживать так, що вона ледве Ноги свої віднесла. Не встигнув батіг покласти - гелюнг-перевертень отут як отут. Ніс перебитий, око опух, від бороди одні жмути.
- Що трапилося?- запитав працівник хазяїна.
- Так дрібниця, спіткнувся про порожек. Пообідали. Гелюнг говорить: "Іди, хлопець, у табун, коней стерегти". Настала ніч. Коні паслися. Помітив працівник, що вовк по балці до табуна крадеться, з батогом у руках кинувся до нього.
Вовк - у степ, працівник - за ним. Довго гнався. Наздогнав, застромив йому у рота шапку й став охаживать сірого. Б'є й присуджує: "Це тобі за мого старшого братика, це тобі за мого середнього братика, а це ось від мене!"Бив, бив, так що сірий був радий-радісінек, коли із власної шкіри вискочив. Не до неї було - отут хоч би ноги віднести.
Настав ранок. Приходить працівник до гелюнгу. Дивиться - він на ладан дихає.
- Чого тобі?- простогнав гелюнг.
- Піймав я вовка, так він без шкіри втік, що з нею накажете робити?
- Іди ти... - Гелюнг ще щось праг сказати, так не встигнув: умер.