Не те у нашому аулі, не те у сусідньому Жив-був бідняк Шадула, по прозванню Ледар. З ранку до вечора він лежав на сонечку та ще намагався пореже з боку на бік повертатися. Нічого у нього не було, увесь час голодував він. Нарешті набридло йому голодувати. Так набридло, що розв'язав він піти до мудреця - довідатися, тому він такий бідний і як йому розбагатіти.
Ледь стало світати, пустився Шадула у шлях - біжить, так так швидко, що сирицеві чувяки з ніг падають.
Раптом назустріч йому Вовк. Величезний старий Вовк, так такий худий - здається, що ребра ось-ось прорвуть шкіру й вилізуть назовні.
- Куди біжиш, тому так поспішаєш? - запитує його Вовк.
Розповів Шадула, чому так поспішає. Вовк і говорить:
- Зроби милість, Шадула, запитай мудреця, не чи зможе він і моєму лиху допомогти. Скільки я не їм, ніколи не наїдаюся - бачиш, як охляв!
Шадула обіцяв йому допомогти й пустився із усіх ніг далі. Біг, біг, притомився. Глядь - у дороги величезна яблуня, а на ній сила-силенна яблук, спілих так червоних. Нахилив він гілку, зірвав яблуко, надкусив так як кине:
- Тьфу, яка гіркота!
Раптом заговорила яблуня людським голосом:
- Яке мені, Шадула, це терпіти? Ось так усякий подорожанин: покуштує моє яблуко й свариться. Зроби милість, запитай мудреця, чи не можна мої яблука зробити солодкими?
Обіцяв Шадула допомогти яблуні й побіг далі. Біг, біг він, і захотілося йому пити. А отут, на щастя, побачив він річку. Припав до води, п'є.
Вода у річці холодна, прозора. Та бачить Шадула на дні величезну Рибу. Лежить вона, дивиться на Шадулу, а рота у неї роззявлять...
Раптом Риба піднялася із дна, висунула з води голову й запитує:
- Куди ти йдеш, Шадула?
Розповів він, куди шлях тримає, а Риба й говорить:
- Зроби милість, довідайся у мудреця, чи не можна допомогти мені: ось вуж двадцять років я не можу закрити рота, зовсім пропадаю!
- Добре, запитаю, - обіцяв Шадула й пустився далі.
Прибіг він нарешті до мудреця. Сидить мудрець, читає величезну книгу.
- Навіщо прийшов, Шадула? - запитав мудрець. Розповів Шадула, яке у нього лихо.
Розкрив мудрець величезну книгу. А у ній написане, кого яка доля очікує.
- Ти не багатієш тому, що лінуєшся, - прочитав мудрець. - Адже недарма говорять: "Той, хто працює, без частки не буває". Якщо ти станеш працювати, будеш багатше всіх.
- По дорозі я зустрів Вовка, і він просив довідатися у тебе, тому він зовсім охляв, як йому поправитися, - запитав Шадула мудреця.
- Він вилікується, якщо з'їсть ледаря, - відповів мудрець.
- Коли я йшов до тебе, бачив я одну яблуню. Вона просила довідатися, чому у неї яблука такі гіркі?
- Яблука гіркі тому, що під цією яблунею заритий глечик із золотом. Якщо хто-небудь викопає цей глечик, смачніше тих яблук не буде на цілому світлі!
- Ледве не забув я запитати ще ось про що, - сказав Шадула.- Коли я йшов до тебе, одна Риба просила довідатися, тому вона не може рота закрити?
- У неї у роті застряг шматочок золота, і, якщо вийняти його, рота закриється, - сказав мудрець.
Подякував Шадула мудреця за ради й пустився у дорогу назад.
Першої його зустріла Риба.
- Що порадив мені мудрець? - запитала Риба.
- У тебе у роті застряг шматочок золота. Якщо його витягтися, рота і закриється, - сказав Шадула.
- Ах, добрий Шадула, витягнися шматочок золота - воно тобі придасться! - заблагала Риба.
- Ні, мудрець сказав, що я й без цього розбагатію, - відмовився ледачий Шадула.
Пішов він далі, і зустрілася йому яблуня.
- Що порадив мені мудрець? - запитала вона.
- Він сказав, що під твоїм коріннями заритий глечик із золотом. Якщо хто-небудь викопає цей глечик, смачніше твоїх яблук не буде на цілому світлі.
- Будь ласка, викопай глечик - він придасться тобі! - попросила яблуня.
- Ні, мудрець сказав, що я без цього розбагатію, - відмовився ледачий Шадула.
Пішов він далі, і зустрівся йому Вовк.
- Ти запитав про мене у мудреця?
- Запитав. Він сказав, що ти вилікуєшся, з'ївши ледаря, - відповів Шадула.
Став Вовк запитувати, кого ще бачив Шадула. Розповів йому Шадула усе один по одному: як зустрів він яблуню й Рибу; як мудрець порадив викопати глечик із золотом з-під яблуні й витягтися шматок золота з горла Риби.
- чи Зробив ти це? - запитав Вовк.
- Навіщо ж, - відповів Шадула, - я й без цього стану багатим!
- А як же ти розбагатієш, що сказав тобі мудрець? - знову запитав Вовк.
- Мудрець сказав, що я повинен працювати! - відповів ледачий Шадула.
- Я бачу, іншого такого ледаря мені не знайти, - сказав Вовк і проковтнув Шадулу.