Жив колись молодий принц, у якого скарбниця була невичерпна, як море. Та затіяв він вибудувати собі палац - саме напроти палацу самого короля, але тільки ще гарніше. Коли палац був готовий, принц наказав висікти на воротах напис: "Гроші роблять усі". Якось раз король гуляв, і цей напис попався йому на очі. Король наказав негайно покликати до себе принца; той недавно поселився у місті й ще не був представлений до двору.
- Поздоровляю! - сказав йому король.- Палац,
Який ти побудував, - теперішнє чудо. У порівнянні з ним мій видасться хатиною! Поздоровляю!.. Однак скажи, це ти наказав зробити напис: "Гроші роблять усі"?
Юнак почав розуміти, куди завело його марнославство.
- Государ мій! - відповів він.- Якщо вашій величності напис не подобається, я накажу негайно ж зскребти її!
- Ні, навіщо ж! Поясни мені тільки, що значить цей напис? Ти вважаєшся, що за допомогою своїх грошей зміг би вбити мене? Принц зрозумів, чому це пахне.
- Про - Про! Ваша величність, вибачте мене... Я негайно знищу цей напис! А якщо вам не подобається палац, одне ваше слово, і я зверну його у щебені.
- Я ж сказав, що подобається. Нехай собі залишається. Але вуж якщо ти вважаєш, що із грішми всі можливо, доведи мені це. Даю три дні строку, зумій за цей час поговорити з моєю дочкою. Зможеш - одружися на ній. Не зможеш - накажу відрубати тобі голову.
Згодний?
Розпач охопив принца. Він не їв, не пив, не спав, день і ніч думаючи тільки про одне: як урятувати свою голову. Побачити дочку короля не було ніякої надії - вона жила у замку під охороною ста солдатів. На другий день принц сіл писати заповіт.
Прийшла у той день до юнака його годувальниця, стара мамка. Вона доглядала за ним, коли він був дитиною, і принц залишив її жити у палаці. Побачивши його сумним, бабуся запитала, що з ним. Слово за слово він розповів їй, у яке лихо потрапив.
- Ну й що ж, - промовила мамка.- Ти розв'язав, що усе пропало? Їй-богу, смішно!.. НаДай-но етодело мені!
Вона відразу зашкутабогала до найвідомішого у місті срібних справ майстрові й веліла йому зробити порожнього срібного гусака, ледве побільше людини. Та щоб гусак цей міг відкривати й закривати дзьоб і щоб неодмінно був готовий до завтрашнього дня.
- До завтрашнього дня? Ти з розуму зійшла! - викликнув майстер.
- Неодмінно до завтрашнього дня! - Та баба показала великий гаманець із золотими монетами.- Побери задаток, а завтра я вручу тобі решта. Майстер навіть рота відкрив від подиву.
- Ну, ця інша справа, - вимовив він.- Можна постаратися. Наступного дня гусак був готовий - не гусак, а чудо.
Баба й говорить принцові:
- Побери свою скрипку так полезай усередину гусака. Як тільки ми будемо на вулиці, починай відіграти.
Та ось вони відправилися по місту. Баба тягла за стрічку срібного гусака. Принц, сидячи усередині, відіграв на скрипці.
Люди від подиву роти відкривали. Усе поспішали подивитися чудо. Докотився слух про срібного гусака до замка, де жила дочка короля, і попросила вона у батька дозволу глянути на бабу з гусаком.
- Завтра минає строк, даний хвастунишке, тоді скільки прагнеш виходи на вулицю й дивися на гусака.
Але принцеса вже чула від когось, що на інший день баба з гусаком залишає місто. Щоб дочка змогла його побачити, довелося королеві дозволити внести гусака у замок. Цього тільки й потрібно було старій мамці. Як тільки принцеса залишилася наодинці зі срібним гусаком і стала, як зачарована, слухати музику, що лився з його дзьоба, гусак раптом розкрився, і звідти вистрибнула людей.
- Не лякайтеся, - сказав він. - Я той принц, який повинен поговорити з
Вами, щоб завтра ранком не втратитися голови по наказу вашого батька. Ви врятуєте мене, якщо скажете, що говорили із мною... Наступного дня король наказав покликати принца.
- Ну як? Допомогли тобі гроші поговорити з моєю дочкою?
- Так, ваша величність, - відповів юнак.
- Запитаєте у неї самі.
Покликали принцесу, і вона розповіла, що юнак перебував усередині срібного гусака, якого король сам дозволив внести у замок. Зняв король свою корону й надяг її на голову принца.
- У тебе є не тільки гроші, але й тонкий розум. Так будь же щасливий - я віддаю тобі у дружин свою дочку.
Генуя