Жив у одному селі селянин по імені Бастиано. Та була у нього дружина, ленивая-преленивая.
Одного разу ранком зібрався Бастиано у ліс дров нарубати й говорить їй:
- Ліна, я знаю, ти не дуже-те любиш працювати, але вуж подивися, будь ласка, щоб кури не склювали зерно.
- Не турбуйся, чоловік. Я цих курей і близько до поля не підпущу. Ліна й насправді зручніше влаштувалася на краю поля під фіговим деревом і стала дивитися у обоє. Але кури й не думали підходити уводити, увести до ладу полю. Сонце припікало усе сабоніше, і Ліна розв'язала, що нічого поганого не трапиться, якщо вона подрімає хвилинку. Усього одну хвилинку. Тільки вона встигнула так подумати, як уже заснула.
Отут цикада, що сиділа на фіговому дереві, запекла:
- Ліна, Ліна, Стеж за полем. Якщо не встежиш, Кури поклюют зерно. Повернеться Бастиано, Дістанеться тобі.
Але Ліна бачила чудесні сни й, зрозуміло, не знала, що кури забралися у поле й жадібно клюють зерно. Коли ж вона нарешті прокинулася, кури до того наїлися, що й кроку не могли зробити.
- Ах, ах, пропав увесь урожай! - у розпачі закричала Ліна. Але швидко утішилася: - Зате тепер кури у мене будуть більші, жирні.
Вона загнала курей у курятник і знову вляглася спати під фіговим деревом. Та знову запекла цикада:
- Ліна, Ліна, стеж за курми. Якщо не встежиш, їх з'їсть лисиця. Повернеться Бастиано, дістанеться тобі.
Але Ліна утомилася після важкої роботи - чи жарт: загнати всіх курей у курятник, - вона спала міцним сном і нічого не чула. Зате, коли прокинулася, відразу побігла до курятника. Та що ж побачила! Лисиця доїдала крабоце останньої курки.
- Ах ти, руда злодійка! - крикнула Ліна й миттєво захлопнула віконце, через яке лиса пролізла у курятник.
"Справи мої не так вуж погані, - подумала Ліна. - Правда, лисиця з'їла курей. Але коли я продам гарну лису шкіру, те зможу купити молоденьких курчат.
Та ще три-трьох-три-двох-трьох гусаків на додачу. Навіть добре, що усе так вийшло. Незабаром вона зовсім заспокоїлася й повернулася до свого улюбленого фігового дерева, уляглася у тіні й відразу заснула. Та знову запекла невгамовна цикада:
- Ліна, Ліна, стеж за лисицею. Якщо не встежиш, Її розірве собака. Повернеться Бастиано, Дістанеться тобі.
Але Ліні снилося, що вона купує на ринку курчат, і вона нічого не чула.
Розбудив її жахливий шум, що доносився з курятника. Вона із усіх ніг кинулася туди. Підбігла, заглянула у віконце й бачить: великий сірий пес ганяється за лисицею. Поки Ліна спала, собака, учуяв лисий захід, підкралася до курятника, прорила лабетами хід і забралася усередину. "Ну перегоди ж, кепський пес! - подумала Ліна, тихенько відімкнула двері й... хвать собаку за шиворот. Лисиця, зрозуміло, часу даром втрачати не стала, шаснула у відкриті двері й була така. Але Ліна й тепер не занадто-те засмутилася. „Нічого, піде чоловік із цим собакою на полювання, не одну, а десяток
Лисиць підстрелить.
Ліна прив'язала собаку до забору і як ні у чому не бувало вляглася під
Фіговим деревом.
Та знову запекла цикада:
- Ліна, Ліна, Стеж за собакою. Якщо не встежиш, хлопчиська її потягнуть. Повернеться Бастиано, дістанеться тобі.
Тільки даремно вона співала: Ліна міцно спала й нічого не чула. Нарешті повернувся з лісу Бастиано. Ліна зустріла його радісна, задоволена.
- Ну як, жінка, ціла пшениця у нас на поле?
- Розумієш, чоловік, я тільки на секунду відвернулася, а ці противні кури поклевали усе зерно. Зате вони стали більшими й жирними.
- Нічого не поробиш, - зітхнув Бастиано, - прийде продати курей і купити зерна.
- Милий чоловік, курей уже немає. Їх з'їла лисиця. Але, знаєш, я піймала розбійницю й замкнула її у курятнику.
- Ну що ж, тоді продамо лису шкіру, - сказав Бастиано.
- Звичайно, ми б її обов'язково продали, так тільки лиса втекла. У курятник забрався більший собака й ледве її не загриз. Усю шкіру їй попсувала!
Але ти не засмучуйся, зате я піймала собаку. Сходиш із нею на полювання, багато лисиць настріляєш.
- Уж добре, підемо подивимося на твій собаку.
Прийшли вони - немає собаки. Поки Ліна міцно спала, улаштувавшись під фіговим деревом, що проходили повз хлопчиська відв'язали її й утекли разом з нею.
Тільки їх і бачили.
Що ж отут зробив Бастиано? Не догадуєтеся?! Отож, Бастиано дуже розсердився!