За давніх часів жив бідний рибалка із трьома дочками на виданье. Один хлопець праг одружитися на який-небудь із дочок. Але хлопець цей виходив з будинку тільки вночі й люди цуралися його. Старша навідріз відмовилася вийти за нього; середня - і чути не бажала про нього; а молодша погодилася.
Весілля зіграли вночі. Та як тільки молоді залишилися одні, чоловік говорить:
- Відкрию тобі таємницю: я зачарований. Тільки вночі я людей, днем же приречено бути черепахою. Та щоб позбутися цього чаклунства, є лише один засіб: після весілля я повинен розлучитися зі своєю дружиною й відправитися у кругосвітню подорож, уночі у образі людини, а днем у вигляді черепахи. Якщо До мого повернення ти залишишся мені вірна й у ім'я любові перенесеш усі негоди - злі чари Розсіються, і я назавжди знайду людський вигляд.
- Я готова, - відповіла дружина.
Тоді чоловік надяг їй на палець перстень із алмазом і сказав:
- Цей перстень у всьому тобі допоможе. Але користуйся ним для доброї справи. Зайнялася зоря, і чоловік звернувся у черепаху. Повільним черепашачим кроком відправився він навколо
Землі. А молода дружина пішла у місто шукати роботи. Дорогою їй зустріла жінка із хлопчиком, який не перестаючи плакав.
- Дайте мені карапуза на руки, я його заспокою, - сказала вона матері.
- Добре, якби вам це вдалося, - відповідала та.- Він плаче цілими днями.
- Чарівна сила алмаза, - прошептала молода жінка, - нехай хлопчик сміється, танцює й стрибає.
Та відразу хлопчик засміявся, став танцювати й стрибати. Потім вона зайшла у крамницю булочника й звернулася до господарки:
- Поберіть мене на роботу - не пошкодуєте... Господарка погодилася, і молода жінка прийнялася за справу, присуджуючи:
- Чарівна сила алмаза, нехай усе приходять за хлібом тільки у цю крамницю, поки я тут працюю!
Із цього дня від покупців не стало відбою. Одного разу прийшли у крамницю троє молодих городян, побачили молоду красуню й закохалися у неї.
- Відкрий мені вночі двері, - сказав один, - дам тисячу франків.
- А я, - говорить другий, - дві тисячі.
- А я, - три... - випалив третій.
Вона побрала гроші у третього й уночі потихеньку впустила у крамницю.
- Почекай, - шепнула жінка, - я тільки поставлю тісто. - Та потім: - Зроби ласку, поміси трошки.
Чоловік прийнявся місити й місив, місив до самої зорі. Це чарівна сила алмаза не дала йому відірватися від тесту.
- Нарешті попорався! Довго ж ти провозився, - посміхнулася жінка й вигнала гостя геть.
Потім вона погодилася впустити другого чоловіка, побрала дві тисячі франків і попросила:
- Подми-но небагато на вогонь, щоб пекти не згасла. Дул бідолаха, дул на вогонь... Щоки у нього
Роздувалися, як ковальські хутра. Чарівна сила каменю так і не дала йому відійти від печі до зорі.
- Прийшов до мене, а всю ніч вогонь роздмухував, - докорила його ранком жінка, - гарний, нема чого сказати, - і вигнала геть.
Наступною ніччю вона впустила того чоловіка, який обіцяв їй тисячу франків.
- Я поставлю тісто, - сказала вона йому, - а ти закрій двері.
Чоловік закрив двері, але чарівна сила каменю розгорнула її. Та так усю ніч до зорі він закривав двері, а та розорювалася знову.
- Ну як, закрив ти нарешті двері? А тепер відкрий і вбирайся.
Озлилися троє чоловіків і подали до суду. У ті часи були не тільки стражники чоловіка, були також стражници. Вони-Те й заарештовували жінок. Та ось до хлібної крамниці підійшли чотири стражници заарештувати винну.
- Чарівна сила алмаза, - прошептала та, - нехай стражници посваряться й б'ються до ранку.
Ось стражници й давай люто бити й дряпати один одного.
На пошуки стражниц, які довго не верталися з арештованої, були послано чотири стражники.
Жінка побачила їх, і чарівна сила алмаза змусила всіх чотирьох відіграти у чехарду: один підставляє зігнуту спину, а інший козлом стрибає через нього й підставляє спину третьому...
Отут до будинку підповзла черепаха. Це був чоловік, який обійшов навколо землі. Ледь черепаха побачила нашу жінку, як відразу звернулася у прекрасного чоловіка.
Таким і залишався він до кінця своїх днів... Лигурия