Жив колись король, і була у нього дочка-наречена незвичайної краси. А у його сусіда, теж короля, було троє юні синів. Та всі троє закохалися у принцесу.
- Для мене всі ви однакові, - сказав братам батько принцеси.- Нікому з вас я не можу віддати переваги. Але щоб ви не сварилися через руку моєї дочки, зробимо так. Відправляйтеся мандрувати по світлі. Хто з вас через півроку повернеться з найкращим подарунком, той і стане моїм зятем. Відправилися брати у шлях, і там, де більша дорога розходилася на три, розсталися.
Минув один місяць, інший, третій, а старший брат усе ще не знайшов подарунка, гідного прекрасної нареченої.
Та ось ішов уже шостий місяць, як раптом принц, перебуваючи у одній дуже далекій стороні, де він зупинився у готелі, почув зичний голос:
- Килими, килими самої митецької роботи! Принц визирнув у вікно, торговець йому й говорить:
- Не чи прагнете купити чудесний килим?
- Тільки килима мені й не вистачає, - посміхнувся принц.- У моєму палаці стільки килимів, що їх стелять навіть на кухні.
- Але таких ось килимів, із секретом, ніде не знайдете.
- А що ж це за секрет?
- Варто сісти на мій килим, як він здійметься у повітря. У день ви можете пролетіти сто мабо!
У захваті принц клацнув пальцями.
- Це саме те, що мені потрібно! Скільки ж ви прагнете, люб'язний?
- Сто скудо, ні більше, ні менше.
- Так по руках, - сказав принц і відрахував сто скудо.
Ледь він ступив на килим, як той птахом злетів до хмар, понісся над горами й долинами й опустився біля остерии, де брати вмовилися зустрітися через півроку. Але його братів там ще не було. Середній брат усе ще був у шляху. Він побував у багатьох країнах, але не знайшов підходящого подарунка. Та ось одного разу він зустрів бродячого торговця, який викрикував:
- Підзорні труби, кращі підзорні труби! Молодий синьйор, не чи прагнете купити підзорну трубу?
- До чого мені вона? - сказав принц.- Удома у мене багато підзорних труб найкращої якості.
- Готовий сперечатися, що підзорної труби з таким секретом, як у цих, у вас немає ні однієї, - сказав торговець.
- А що у ній особливого?
- У таку підзорну трубу видне усе, що робиться на відстані ста мабо, і навіть крізь стіни!
Зрадів принц:
- Тоді це саме для мене! Скільки ж це коштує?
- Рівне сто скудо.
- Ось сто скудо. Дай мені одну трубу.
Купив середній брат подарунок і поспішив до місця зустрічі. Там він застав першого брата, і вони. разом стали чекати молодшого. А самий молодший усі шість місяців шукав подарунок, але так нічого підходящого йому й не попалося. Зневірившись, він відправився у дорогу назад, але отут йому зустрівся торговець фруктами, який викрикував:
- Кому саламанского винограду! Купите саламаський виноград!
Принц ніколи не чув про саламанском виноград на батьківщині у нього такого не було. Ось він і запитав у торговця:
- Що це за виноград у тебе?
- Саламанський виноград, це самий смачний виноград, і має він чудесною силою.
- Що ж ця за сила?
- Одна виноградина возращает до життя умираю-щего.
- Скільки ж коштує твій виноград?
- Вам, синьйор, я поступлюся по сто скудо за виноградину.
У кишені у принца було триста скудо, і він купив тільки три ягідки,
Дбайливо загорнув кожну, поклав у скриньку й відправився туди, де його чекали
Брати.
Зустрілися брати й стали запитувати один одного, хто що купив.
- Я? говорить старший.- Так так. Один килимок.
- А я - підзорну трубу, - говорить другий.
- А я - небагато фруктів. Більше нічого, - сказав третій.
- Щось зараз у нас будинку й у палаці принцеси? - сказав, один з них.
Середній брат побрав підзорну трубу і як би ненавмисно направив її убік рідного будинку. Там усе було по-старому. Він подивився убік сусіднього королівства, де був палац їх коханої, і вжахнувся.
- Що ти побачив? - запитали брати.
- Знаєте, що я бачу? У палацу нашої принцеси багато карет, люди плачуть і рвуть на собі волосся. А у палаці доктор і священик у головах чиєїсь. постелі... Так це постіль принцеси! Ось і вона, бліда й нерухлива. Вона вмирає!
- Що ж нам робити? Адже нам залишилося більше п'ятдесяти мабо!
- Не турбуйтеся, встигнемо! - сказав старший.- Жваво на мій килим!
Килим миттю примчав їх до палацу, влетів через вікно у кімнату принцеси й опустився у її постелі
Молодший брат вийняв зі скриньки три саламанских виноградини й одну з них вклав у бліді вуста принцеси. Ледь проковтнула вона ягоду, як відразу ж відкрила ока. Принц, не втрачаючи ні секунди, дав їй другу. На особі принцеси заграв рум'янець. А після третьої вона глибоко зітхнула й потягнулася. Принцеса була врятована. Потім наречена встала з постелі й наказала служницям принести найкрасивіше плаття. Усе дуже раділи, і молодший брат сказав:
- Ну ось я й переміг! Принцеса стане моєю дружиною: не будь саламанского винограду, вона б умерла.
- Ні, братик, - заперечив середній, - не будь моєї підзорної труби й не
Скажи я, що принцеса вмирає, виноградини були б ні до чого. Я одружуся на принцесі.
- Вибачите, брати, - заявив старший, - ніхто не може відняти у мене принцеси. Що ваші заслуги у порівнянні з моєї? Ми прилетіли сюди вчасно на моєму килимі, а не на підзорній трубі й не на виноградинках.
Щоб припинити їхню сварку, королеві довелося віддати руку принцеси четвертому нареченому, який з'явився у палац без подарунка.