Тому, що отут розповідається, можете вірити, можете не вірити. Але дослухайте до кінця й ви погодитеся, що це сама повчальна історія, яку вам коли-або доводило довідатися. Одного разу зустріли у шляху Вогонь і Вода. Вогонь не любить сидіти на місці. Навіть коли його замикають у грубці або вогнищі, він тільки й думає, як би вискочити. Вода теж непосида, вічно кудись прагне. Ось вони й розв'язали прогулятися у вільну хвилину. Тільки вони привіталися, бачать - іде Честь. Здивувалися Вогонь і Вода, ніколи вони раніше Честь на дорозі не зустрічали. Не така це легковажна синьйора, щоб бігати з одного місця на інше так бродити по дорогах. Вони ж не знали, що сьогодні їй довелося покинути одного знатного кавальєрі безчесний учинок, що зробив.
- Синьйора Честь, - сказали Вогонь і Вода, - не чи виявите ви честь погуляти з нами?
- Спасибі за запрошення, - відгукнулася Честь. - Я певен, що це буде приємна подорож. Але, вибачите, у моїх правилах завжди знати, чим займаються мої супутники.
- ПРО, не турбуйтеся, синьйора Честь, - зажурчала Вода, - вам не прийде соромитися того, що ви йдете із мною поруч. Я вгамовую спрагу подорожан, мою, стираю, оро шаю поля й верчу мірошницькі колеса.
Вода дзюрчала щиру правду. Вона умолчала тільки про те, що іноді її журчанье перетворюється у оглушливе ревіння й тоді вона рве греблі, заливає селища й розбиває у друзки кораблі. Але кому ж приємно говорити про себе таке, та ще при першому знайомстві?
- А я, - сказав Вогонь, - висвітлюю й зігріваю житла, варю обід і допомагаю ковалям кувати залізо.
Вогню не хотілося виглядати перед Честю гірше Води. Тому він теж яке про що умолчал. Наприклад про те, що, розгулявшись, може спалити цілу село або, упавши з неба, розколоти для забави ушанований старий дуб, що простояв би ще років триста.
Честь, яка була досить педантична, але довірлива, прийшла у захват від таких супутників.
- Так підемо ж, друзі, гуляти втрьох!- викликнула вона.
- Постійте, - сказав Вогонь, - у шляху хто-небудь із нас може згорнути убік або відстати. Треба вмовитися, по яких прикметах ми розшукаємо один одного. Мене ось бачили можна довідатися по диму, тому що, як відомо, немає диму без вогню.
Вода сказала:
- Не шукайте мене там, де рослини пожовкли й поникли, де земля розтріснулася від спеки. Я там, де плакучі верби, вільха, очерет і висока зелена трава.
- А що стосується мене, - промовила Честь, - те у мене немає особливих прикмет. Якщо прагнете дружити із мною, невпинно стежите, щоб я не згубилася. Бережіть мене, як кривій береже своє єдине око. Тому що таке моя дивна властивість, синьйори: хто мене втратить, той ніколи не знайде знову.
Та Честь, єдина із трьох, сказала щиру правду, ні про що не умолчав.