Коли у восьмому столітті датчани захопили Дублін, поет Руманн - ірландський Виргилий - відправився у це місто, щоб по-своєму розплатитися із прибульцями. Він склав про загарбників поему й у нагороду - а від неї відмовлятися було нікому не можна - зажадав по одному пенні від кожного підлого датчанина й по два пенні від кожного шляхетного, У місті було повне грабіжників-чужоземців, однак учні поета віднесли звідти цілі мішки монет. Причому всі монети були але два пенні.
Руманн забрал свій видобуток у кращу школу Ратейна, що біля Килбегана.
Третина всього віддав школі, іншу третину розділив між приїжджими учнями, що населяли сім вулиць Ратейна, а останню третину залишив собі й своїм численним учням.
Так розповідають стародавні книги. За старих часів говорили:
Не варто ломитися у відкриті двері.