За старих часів жила одна бідна людина. У нього було дев'ять синів і одна дочка. Старші брати нічим не виділялися, а у молодшого минулого золоті волосся. Кликали його Тотамбай. Була у них на всіх одна кобилиця. Жеребилася вона щороку, але щораз спускалося з неба чорна хмара й викрадала лошати. Брати вартували по черзі, але нічого не змогли зробити.
Настала чергу вартувати лоша молодшому братові. Пішов він у степ за кобилицею й чекає, коли з'явиться чорна хмара. До ранку Тотамбай задрімав, але був розбуджений шумом: з неба спускалася чорна хмара. Тотамбай вистрілив у цю хмару. Хмара затремтіла, і з нього щось випало на землю. Це виявився жіночий палець. Коли Тотамбай прийшов додому, те побачив, що у сестри не вистачає одного пальця. Тотамбай зробив вигляд, що не помітив нічого, а коли прийшли брати, він їм сказав, що сестра їх чаклунка. Брати не повірили й вигнали молодшого брата з будинку.
Тотамбай пішов у сусіднє ханство й найнявся там у пастухи. Щораз, коли він приганяв череду до ріки на водопій, там купалися дочки хана. Так траплялося кілька днів. Молодша дочка помітила золотокосого пастуха й закохалася у нього.
Старші дочки вийшли заміж за багатих і знатних. Багато калиму, одержав за них батько. Молодша дочка вибрала собі пастуха, але батько не дав згоди. Дочка вийшла заміж проти волі батька й нічого від нього не одержала: у чому була, у тому й пішла.
Живуть Тотамбай із дружиною рік, живуть два... Хан не бажає бачити свого бідного зятя. Але ось одного разу хан занедужав. У різні кінці були послані гінці за знахарями й чаклунами. Багато наїхало їх. День і ніч вони ворожили й ворожили, але нічого не могли зробити - хан не поправлявся. Нарешті один з них сказав ханові, що він може поправитися, якщо поїсть м'яса дикої кози. Покликав хан своїх улюблених дочок із чоловіками й сказав їм, щоб вони дістали йому м'ясо дикої кози. Зібралися зяті на полювання. Попросився й Тотамбай, але хан посміявся над ним. Тотамбай повторив своє прохання, і хан дав йому кінь, але саму зубожілу.
Тотамбай незабаром убив трохи кози, а зяті хана ні однієї. Соромно їм було, і вони стали просити Тотамбая, щоб він поступився кози ім. Тотамбай погодився, але при одному умові: поставити кожному під сорочку тавро. Вони погодилися.
Повернулися мисливці у палац. Хан був задоволений. Зварили м'ясо й нагодували їм хана. Він швидко поправився. Улюблені зяті були нагороджені.
Одного разу хан знову покликав своїх улюбленців і сказав їм:
- У мене було п'ять дочок, а залишилося тільки три. Дві дочки були украдені страшними велетнями - дяу. Прошу вас відшукати й звільнити їх. За це ви одержите усе моє багатство.
Улюблені зяті хана погодилися виконати прохання хана й відправилися шукати дяу. Не відстав від них і Тотамбай. Довго вони їхали пустельними місцями, стомилися й розв'язали відпочити. Тотамбай легко виніс усі ці труднощі, він не зупинився на шляху, а продовжував їхати далі.
Їде Тотамбай і бачить, коштують п'ять білих юрт. Під'їхав Тотамбай, зупинився. Зайшов у першу юрту жигит і бачить: сидить жінка. Вона запитала Тотамбая, хто він, звідки? Розповів Тотамбай про усе. Тоді жінка й сказала, що вона і є дочку хана, а сестра її живе у сусідній юрті. Незабаром повернулися дяу й вступили з Тотамбаем у двобій. Довго вони билися, нарешті Тотамбай убив дяу. Сестри стали дякувати свого рятівникові. Потім вони зібралися й відправилися з Тотамбаем до батька.
По дорозі назад Тотамбаю зустрілися улюбленці хана, втомлені, голодні. Тотамбай нагодував їх і запросив відпочити з ним. Вони погодилися. А коли Тотамбай заснув, зяті хана забрали жінок і виїхали вперед, щоб одержати від хана обіцяне.
Хан стримав своє слово. Він був радий поверненню дочок, улаштував тієї, віддав усе своє багатство зятям. Про Тотамбая зяті сказали, що він умер у дорозі.
Тієї тривав сорок днів, і до кінця тоя повернувся Тотамбай. Він розповів ханові, як убив диких кіз, дяу й що його улюбленці нічого не зробили. Хан не повірив. Тоді Тотамбай назвав його улюбленців хвальками й попросив хана, щоб він змусив їх роздягнутися й подивився під сорочкою тавро. Хан так і зробив. Та коли він переконався у правоті Тотамбая, те прогнав ошуканців від себе, а багатство передав Тотамбаю.