Побачив якось ведмідь у сні, що вдалося йому роздобути три жирні шматки м'яса. Прокинувся він ранком і відправився на пошуки цих шматків - раптом сон збудеться!
Ось помітив ведмідь удалині цапеняти, направився до нього, а цапеня бачить, що не втекти йому, не розгубився, підійшов до ведмедя й низько йому поклонився.
- Так чи знаєш ти мене? - запитав його ведмідь.
- Звичайно - відповіло цапеня. - Усе знають тебе, про ходжа-кедхуда. А я тим більше, адже я був придворним співаком твого батька.
- Так проспівай же й для мене, - попросив ведмідь.
Цапеня почало голосно бекати, і пастух почув. Прибіг він з вівчарками, відлупцював ведмедя дрюком, та ще собаки покусали його - ледве втік ведмідь.
Пішов ведмідь далі, а назустріч йому два барани. " Знімання-но я їх", - подумав ведмідь.
Покликав він баранів, бачать ті, що бігти неможливо, зговорилися й підійшли до ведмедя.
- Ми дуже раді, - говорять вони, - що станемо їжею ходжа-кедхуди.
Та давай барани сперечатися, кого раніше ведмедеві є. Нарешті один запропонував:
- З дозволу ходжа-кедхуди ми поборемося на рогах. А переможця нехай він з'їсть першим.
Вибрали вони у судді ведмедя, відступили на п'ятдесят кроків так як ударять із розмаху ведмедя рогами під боки! Бідолаха впав, а коли отямився, то баранів і сліду нема.
Години два ведмідь отлеживался під деревом, потім устав і пустився у шлях. А назустріч йому верблюд. Ведмідь подумав: "Це найкраще: і масніше, і м'яса більше".
Закричав він у весь голос:
- Агов, верблюд! Зупинися, я бачив у сні, що повинен з'їсти тебе!
- Здраствуй, ходжа-кедхуда, - відповів верблюд.
- А ти звідки мене знаєш? - запитав ведмідь.
- Хто ж тебе не знає! - Відповідав верблюд. - А я особливо, я адже гонець твого батька. Я ось і зараз несу тобі послання від батька.
- Де ж воно?
- Написане у мене на копиті, - відповів верблюд. Ведмідь присів, щоб прочитати послання, а верблюд так брикнув його у груди, що він відлетів на десять кроків і знепритомнів. Тільки перед заходом сонця ведмідь отямився й зрозумів, як потрібно було тлумачити свій сон.