Буйвіл дуже страждав від посухи. Сонце випалило всю траву, і йому нема чого було їсти. Усі тварини кривдили й пригноблювали його; бідолаха так охляв, що залишилися від нього лише шкіра так кістки. Буйвіл розв'язав попросити допомоги у Тигру -він уважав, що допомогти йому зможе один тільки Тигр і ніхто іншої. Ось він і пішов розшукувати Тигру. Зустрівшись із ним, він сказав:
- Здраствуй, друг мій Тигр. Якщо є у душі твоєї жалість і якщо ти готовий виконати моє прохання, допоможи мені! Я дуже праг би одержати клаптик землі травою, що заросла, щоб знову набратися сил і жиру. Я довіряю тобі свою долю, роби із мною що прагнеш, а я у всьому буду тобі підкорятися!
Це було у ті часи, коли тигри ще не були кровожерливими - вони не їли ні людей, ні тварин. Годувалися вони тільки мухами так кониками, а по вечорах гризли своїх бліх. Тому Тигр дуже розладнався, Почув слова свого приятеля, і відповів:
- Не засмучуйся, Буйвіл, я тебе у образу не дам. Підшукай собі містечко, де багато трави, а я завжди буду з тобою. Тоді вже, звичайно, усі звірі будуть поважати й боятися тебе. Жодного не найдеться, хто б насмілився тебе скривдити - адже всі вони бояться мене.
Із цього дня Буйвіл і Тигр трималися разом, не розстаючись ні на мить.
Тигр їв мух і коників, а Буйвіл щипав травичку. Наситившись, Буйвіл допомагав Тигру ловити коників - він притискав їхнім копитом, а Тигр їх з'їдав.
Жили вони дружно й добре. Буйвіл знову розжирів, до нього повернулися колишні сили. Шия у нього стала така товста, що всі тварини стали побоюватися його.
Якось раз Тигр ненадовго залишив Буйвола. Негайно ж до Тигру підскочила Мавпа й сказала:
- Як я подивлюся, ти дуже дурний, Тигр, що дружиш із Буйволом. Адже ти - дикий звір, і всі лісові животние тебе бояться. Можна прямо сказати, що у лісі ти - цар. Що ж ти їж одних мух так коників, комах, від яких ніякої користі немає? По вечорах ти гризеш тільки бліх, але ж цим не наїсися. Ти адже сам шкодиш своєму здоров'ю! Хіба не краще було б обрати іншу їжу, більш підходящу для тебе? Наприклад, буйволиное м'ясо. З'їж Буйвола, м'ясо у нього ніжне, так і тане у роті, а особливо смачний у нього зашийок! Ти й розтовстієш і наберешся сил.
Тигр довго думав над словами Мавпи й розв'язав, що вона дала йому слушна порада. Та він сказав:
- Але ж ти права, Мавпа, ні до чого мені дружити з Буйволом. До того
Же він, умираючи від голоду й благаючи мене про допомогу, обіцяв, що за клаптик землі, поросший травою, віддасть мені своє життя, як тільки розтовстіє. Ось я й чекаю, коли він виконає свою обіцянку, а нагадувати йому й хвилювати його мені не хочеться.
- Якщо вже ви так умовилися, то й розмовляти не про що. Залишається тобі тільки накинутися на нього, та й по всьому!
- Це-Те вірно, але якщо я так, здорово живеш, накинуся на нього без усякого попередження, вийде, що надходжу віроломно. Краще я по-гарному, у відкриту зажадаю його життя. Якщо він затнеться, я йому покаджу! Посміє напасти на мене - я його прикінчу на місці. Буйвола я не
Злякаюся й завжди готів помірятися силами з ним.
- Так що там ще роздумувати, вистачай його, та й годі! Адже я це говорю не тому, що маю зуб проти Буйвола, а тому, що люблю тебе. Ну будь здоровий, я пішла!
- Велике спасибі тобі, Мавпа, за твою раду, - сказав Тигр, і вони розійшлися у різні сторони.
Тигр відразу пішов до Буйвола. А Буйвіл у цей час лежав у сирій канаві й пережовував жуйку. Він злякався, побачивши, що до нього наближається Тигр із лютим видом - зовсім не такий, як звичайно. Буйвіл не зрозумів, у чому справа, але відразу насторожився. А Тигр, не приховуючи злості, сказав:
- Ось що, Буйвіл, ти вже давно тягаєшся за мною й живеш собі на втіху! Свіжої трави ти їж удосталь, і тепер, коли ти так од'ївся, я прагну, щоб ти виконав свою обіцянку. Ми з тобою домовилися: як тільки ти поправишся, твоя душа й твоє тіло будуть належати мені. Я усе чекаю й чекаю, а тобі й у голову не приходить, що пора б виконати свою обіцянку! Тепер, прагнеш ти цього чи ні, але я тебе знімання.
Почув, що Тигр вимагає його життя Буйвіл дуже злякався. Нахиливши голову й виставивши вперед рога, він став чекати нападу. Викотивши ока, що налилися кров'ю від обурення, він відповів:
- Нічого собі прохання! Так якби я навіть був виснажений, і те не дозволив би себе з'їсти, хоч би це й коштувало кривавої битви! А тепер, повний сил, я й поготів тебе не боюся! Це вірно, я пообіцяв, що тобі буде належати моє життя, але мова йшла зовсім не про те, щоб ти з'їв мене. Я праг цим сказати, що завжди буду вірний тобі. Твої друзі були б моїми друзями, а твої вороги - моїми ворогами. Я був би готовий захищати тебе ціною свого життя, якби тобі загрожувала небезпека. Одним словом, я обіцяв бути твоїм вірним другом, а зовсім не твоїм видобутком! Прагнеш бачити, який я сабоний? Та отут Буйвіл буцнув із усього розмаху невисокий горбок - земля так і розлетілася у різні сторони. А потім він став збивати головою дерева із крислатими кронами, і вони падали як підкошені. Побачивши, у яку лють прийшов Буйвіл, Тигр злякався, як би той не накинувся на нього, і втік без оглядки.
Буйвіл був дуже засмучений, що у нього з Тигром почалася ворожнеча. Його не страшила ні сила, ні спритність Тигру, але він боявся, що хижак нападе на нього позаду, нишком. Та Буйвіл відправився розшукувати Канчиля, щоб попросити у нього допомоги.