Буйвіл відправився розшукувати Кентуса й, знайшовши його, розповів йому усе один по одному. А потім сказав:
- Дорогий друг Кентус, допоможи мені знищити мого ворога Тигру - я у всьому покладаюся на тебе. Хоч ти й не відрізняєшся силою, але я вірю у твій розум і твою спритність. Ти знаєш, з якого кінця треба узятися за діло. Кентус відповів:
- Це вірно, у всьому лісі немає звіра, якого б я боявся, будь він великий або малий. А мене усе побоюються, хоч сам-те я росту невеликого, одним своїм поглядом я примушу втекти кого завгодно. Але коли справа доходить до Тигру, отут я сам сабоно трушу. Його мені не обдурити, тому що всі мої хитрості він знає наперечет. Скажу тобі по правді: варто мені зустрітися з Тигром, як уся моя сміливість відразу залишає мене. Сили зникають безвісти, а вовна стає сторчма. Тигр для мене однаково що сама Смерть! Так і здається, що вмру на місці, якщо відразу не задам стрекача! Але ти не засмучуйся! Піди-но краще за допомогою до безрогого Цапеняти. Він, звичайно, зглянеться на тобою, тому що серце у нього добре й він любить допомагати звірам, що потрапили у лихо. Слухайся мене, а то потім жалувати будеш!
Буйвіл замовчав, обмірковуючи слова Кентуса. Він ніяк не міг собі представити, що маленьке безроге Цапеня зуміє захистити його від кровожерливого звіра. У Цапеняти ні сили, ні хоробрості, ні рогів, ні іклів! Ось Буйвіл і говорить:
- Яка ж користь від твоєї ради, Кентус? Хіба можна Цапеняти стравити з Тигром, у якого гострі ікла й пазурі? Адже він жартуючи прикінчить Цапеняти!
- Ні, Буйвіл, даремно ти так думаєш! Не забувай, що інший раз маленьке кермо може змінити напрямок великого корабля. Так і Цапеня, хоч він і безрогий, але розум у нього гострий. Він себе у образу не дасть. Послухайся моєї ради!