Буйвіл відправився розшукувати Лань і, знайшовши її, розповів їй усе один по одному від початку й до кінця. А потім сказав:
- За порадою хитромудрого Канчиля я прийшов до тебе просити допомоги. Допоможи мені у цій важкій справі, позбав мене від переслідувань мого ворога Тигру, а
Те я безупинно думаю про нього - і днем і вночі. Ти, звичайно, упораєшся з моїм ворогом - я сподіваюся на твою силу й на твої гострі копита.
- Що ти, Буйвіл! Хитромудрий Канчабо помиляється. Від інших звірів я б ще абияк відбилася своїми копитами, але вступити у сутичку з Тигром, у якого гострі пазурі й ікла, мені вже не під силу. Хіба я з ним упораюся? Куди мені! Що ж до спритності, то у цьому ми з тобою приблизно рівні. А нацьковувати мене на Тигру - це однаково що змушувати малої дитину укласти на обидві лопатки дорослого. Ось тобі моя добра рада: попроси допомоги у Оленя. Як я розумію, Тигру йому неважко здолати - адже шия у Оленя довга, а рога - гіллясті. Один раз буцне й відразу проткне Тигру наскрізь! Второйраз буцати вже не прийде!
- Ну, раз так, то я піду до Оленя, щасливо залишатися!
- Будь здоровий, Буйвіл, бажаю тобі удачі!