Після цього Цапеня сказало Буйволові, щоб той перейшов пастися на інше місце - неподалік від бананової плантації. Листи на бананових деревах були вже усе спалені. Залишалися тільки одні стовбури, серед яких було чимало прогнилих. Навколо росла густа соковита трава. Буйвіл дуже зрадів й накинувся на свіжу травичку. Наївшись до відвалу, він улігся у затишному куточку й прийнявся жувати жуйку, а Цапеня опікувало його, не відходячи ні на крок.
У цей час Тигр, що пробирався крізь густі зарості, зустрівся з Мавпою, і вона сказала йому:
- Ти що ховаєшся по кущах, вуж не чи Буйвола злякався? У тебе такі гострі зуби й страшні ікла, у тебе такі величезні пазурі! Ти ж можеш розірвати його у клаптики! Та не соромно тобі боятися Буйвола? Хто повірить у твою спритність і невразливість, якщо ти - цар лісових звірів - поводишся як останній боягуз? Тигр відповів:
- Так я зовсім не боюся Буйвола! Але чим вступати з ним у сутичку й даремно проливати свою кров, я краще нападу на нього позаду, коли він буде пережовувати свою жуйку або засне, набивши собі черево. Тоді він і пручатися не зможе. А поки я відпочину!
- Тепер уже тобі не вдасться напасти на Буйвола позаду, тому що він завів дружбу із Цапеням, і той його увесь час оберігає. Того й дивися, Буйвіл сам на тебе накинеться й розпоре тобі рогами черево! Треба б спочатку прикінчити Цапеняти. Якщо він буде триматися зухвало, немов запрошуючи тебе вступити у бій, не бійся! Переломи йому хребет, відкуси йому голову!
- А ти правду говориш, Мавпи?
- А який мені зміст тобі брехати? Адже й так усі ясно, піди подивися сам! Негайно ж Тигр відправився розшукувати Цапеняти, щоб розтерзати його. А Мавпа видрала на дерево, щоб спостерігати за Тигром бачили. Цапеняті, видне, уже було відоме, що Мавпа нацькувала на нього
Тигра. Не встигнув хижак з'явитися, як безроге Цапеня накинулося на нього зі словами:
- А, нарешті ти сам прийшов! Виходить, мені більше не потрібно розшукувати тебе. Я давно вже прагну поборотися з тобою, Тигр. Я готовий битися з тобою по-всякому, як ти сам захочеш, хоч кілька днів підряд! А зараз подивися, який я сабоний!
Отут Цапеня буцнуло прогнилий стовбур бананового дерева й брикнув задньою ногою сусідній стовбур. Обоє стовбура звалилися на землю. Тигр дуже злякався, побачивши таку силу, і сховався у густому чагарнику. Він подумав, що Мавпа його обдурила.. Йому й у голову не прийшло, що стовбури, звалені Цапеням, - всього-на-всього прогнилі бананові дерева. Мавпа негайно ж нагнала Тигру й сказала:
- Зупинися, Тигр, чому ти втікаєш? Чого ти злякався? Я зараз поясню тобі, що відбулося. Адже тебе обдурили! Ти навіть не розумієш, що Цапеня звалило обвуглен бананові стовбури, що прогнили! А ти думав, що це теперішні дерева! Гнилий банановий стовбур і я могла б звалити.
Тигр зупинився й запитав Мавпу:
- Правда, що це були прогнилі бананові дерева, а не теперішні?
- Я тебе ще ніколи не обманювала. Якщо ж ти мені не віриш, піди сам подивися!|тогда Тигр повернув назад. А тим часом Цапеня підійшло до берега ставка й, побачивши, що Тигр знову наближається, викликнув:
- Що, Тигр, смерті захотів? Знову тебе сюди принесло? Хіба ти не знаєш, що я тільки що з'їв тигра? Залишилася тільки одна голова, і я її кинув у ставок. Ось, можеш помилуватися!
Тигр заглянув у ставок і побачив там голову тигра. Поки він розглядав її, Цапеня пережовувало лембайунг, (Лембайунг - тропічний фрукт яскраво-червоного кольору.)
І від соку весь рота у нього був червоний, немов у крові. А потім він рушив прямо на Тигру. Той подумав, що Цапеня прагне розтерзати його точно так само, як і іншого тигра, кинутого у ставок. Тигр кинувся бігти із усіх ніг і зник у лісі. Мавпа обурилася, побачивши, що Тигр так трусит, і погналася за ним з лементом:
- Почекай, Тигр, почекай! До чого ж ти дурний. Увесь час Цапеня
Морочить тобі голову! Невже ти нічого не розумієш? Знаєш, що ти побачив
У ставку? Ти думаєш, що це голова іншого тигра, але ж це всього-на-всього відбиття твоєї власної голови! У Цапеняти був червоний рота тому, що він жував лембайунг. А ти подумав, що це кров! Зрозумій ти раз і назавжди, що Цапеня тебе з'їсти не може, а ти - навпаки - повинен його з'їсти, тому що він для тебе ласий шматочок, повір мені!
- Може бути, ти й права, але я б праг спочатку помізкувати.
- А подумав Тигр ось що: Досить хоч раз побачити, як Цапеня рветься зжерти мене, і відразу стає ясно, що у нього вистачить сміливості напасти на мене. Але невже йому подобається тигрове м'ясо?
А Мавпа тим часом продовжувала:
- Що там ще роздумувати? Ти, видне, і насправді дуже дурний! На тебе тільки гаркнуть, а ти вже й трясешся! Ну, добре, якщо ти так трусишь, я сама відправлюся разом з тобою. Сяду на тебе верхи й міцно-преміцно зв'яжу вузлом наші хвости, щоб не звалитися. Та всю дорогу буду давати тобі рад!
Тигр знову повернув назад. На спині у нього сиділа Мавпа, а хвости їх були міцно зв'язані.
Цапеня знало, що Тигр повернеться, - недарма Мавпа увесь час
Нацьковувала смугастого. Як тільки він побачив Мавпу, що наближається верхи
На Тигрі, Цапеня злобливо викликнуло:
- Агов, Мавпа, чому ти привела сьогодні тільки одного тигра? Адже ти повинна щодня приводити по два! Ану ж бо, давай його скоріше сюди, я розпорю йому черево й знімання його серце!
Та Цапеня скакнуло назустріч Тигру.
Почув, що Цапеня прагне распотрошить його, Тигр на смерть перелякався. Не чуючи під собою ніг, він величезними стрибками кинувся навтьоки й зник у густому чагарнику. Мавпа звалилася з його спини, і він волочив її за собою. Вона раз у раз стукалася про стовбури дерев, і у неї впивалися гострі колючки. Побита й поранена Мавпа несамовито кричати, але Тигр, не обертаючи ніякої уваги на ці крики, продовжував волочити її по землі. Зрештою від Мавпи нічого не залишилося, крім обривка хвоста, що бовтався на хвості Тигру. А смугастий з тих пір затаїв злість на всіх мавп, тому що вважав себе обманутим. Та тепер щораз, зустрічаючи мавпу, він накидається на неї й з'їдає без залишку. Говорять також, що мавпячий цар щодня приносить у жертву Тигру по дві мавпи. Якби він цього не робив, то мавпам зовсім не було б життя. Тигр увесь час полює за ними або мовчачи чекає під деревами, на яких вони живуть. Та він не йде, поки не одержить від мавпячого царя пари мавп. Ось тому-те цар і завів такий порядок, що мавпи щодня кидають жереб - тих, на кого він упаде, віддають на поживу Тигру. Розповідають також, що мавп усе нехтують за їхню підлу поведінку. Якби вони поводилися добре, був би їм пошана й повага. А Буйвіл із Цапеням дружать дотепер. Ось і вся казка про Буйвола й Тигру. Були щирими друзями, а стали заклятими ворогами. Усе у владі аллаха.