Жив-Був селянин по імені Тумхиленг. Довго він міркував, чому на землі рис такої дрібний. Та ось почув Тумхиленг, що на небі є дуже великий рис, завбільшки із плід лангсата й називається цей рис малансот. Але жителі неба не продають малансот людям землі.
Та став Тумхиленг думати, як би дістати кілька зерен малансота. Він порадився зі своїми друзями Макаелой і Сумелендуком, і ті погодилися відправитися разом з ним.
На горі Локон росло дерево висотою до самого неба. На стовбурі його були зроблені карби, по яких людям можна підніматися й спускатися. Тумхиленг і його друзі видрали по дереву на небо.
Забравшись туди, вони побачили небесних дів, що сушили малансот.
- Навіщо прийшли ви, люди землі? - запитали небесні діви.
- Ми шукаємо синю курку, яка полетіла сюди, - сказав Тумхиленг.
- Синю курку? Тут немає синьої курки, тільки білі. Але спробуйте, пошукайте.
Тумхиленг прикинувся, начебто шукає всюди курку, а сам тим часом добрався до малансота, який сушили небесні діви. Він розрізав собі п'яту й назбирав у рану кілька зерен малансота.
Друзі відправилися назад на землю. На півдороги Тумхиленг вийняв зі своєї п'яти дванадцять зерен малансота.
Але жителі неба, напевно, завжди перераховували свій рис, тому що після відходу Тумхиленга вони відразу ж виявили, що не вистачає декількох зерен. Тисячі небесних жителів кинулися у погоню за Тумхиленгом і його друзями.
- Ну-но, покажи свою силу, Макаела! - сказав Тумхиленг. Макаела вийняв з піхов свою шаблю й махнув нею убік сходу. Чарівна шабля дістала до того місця, де сходить сонце. Махнув нею убік заходу - шабля дістала до місця, де заходить сонце.
- Покажи й ти свою силу, Сумелендук! - викликнув Тумхиленг. Сумелендук подув у раковину - і піднявся страшний вітер. Переслідувачі не витримали, заблагали про пощаду й повернули назад.
Друзі порадили людям, щоб малансот добре ріс, посадити його під деревом дадап або валантакан (Дадап і валантакан - тінисті дерева.). Дійсно, малапсот виріс дуже пишним, але зерна його виявилися такими ж дрібними, як у звичайного рису, і не були схожі на плоди лангсата. Дуже засмутився Тумхиленг, що малансот перетворився у звичайний рис, і зрубав високе дерево на горі Локон, по якому піднімалися на небо. А вершину гори Локон він відколов і скинув у море. Так з'явився острів Манадотуа (Манадотуа - невеликий острів у північного узбережжя о. Сулавеси.). Та з тієї пори зв'язок людей землі з людьми неба припинилася.