Одного разу лютий тигр потрапив у клітку. Дарма ревів і бився страшний звір про залізні прути - пастка була така міцна, що тигр не зміг погнути у ній жодного прута. Але трапилося так, що у цей час неподалік проходив подорожанин. Побачивши його, тигр закричав:
- Про добрий батько! Згляньтеся треба мною! Випустите мене із клітки!
- Ну вже немає! - сказав подорожанин. - Я тебе випущу, а ти мене ж і з'їж!
- Що ви, що ви, добрий пан! Клянуся вам, що я ніколи більше не скривджу жодного живої істоти. Відтепер і до кінця днів своїх я буду покірним рабом людини.
- Якщо так, - зрадів подорожанин, - те я тебе випущу.
Із цими словами він повернув на дверях клітки засув. Одним ударом лабети тигр розгорнув двері й виявився на волі.
Людина не встигнула зробити й кроку, як тигр підім'яв його й проричал:
- Дурень! Зараз я пообідаю тобою!
- Що ти! Що ти! - заблагав бідолаха. - Я тебе врятував від смерті, а ти мене прагнеш з'їсти! Хіба це справедливо?!
- Кинь бовтати про справедливість! - закричав тигр. - Ніякої справедливості на землі немає!
- Ні, справедливість є. Можеш запитати про це кого прагнеш. Кожний тобі скаже, що справедливість є.
- Добре! - погодився тигр. - Запитаємо у перших трьох зустрічних: якщо
Вони скажуть, що справедливість є, я пощаджу тебе. Але якщо я почую від них, що справедливості на землі ні, - я знімання тебе без усяких розмов! Довго бродили людей і тигр по джунглях і, нарешті, побачили на гілці бананового дерева сумного папуги.
- Слухай,.папуга, - крикнув йому тигр. - Скажи нам, є чи на землі справедливість?
Відповів папуга:
- Я прожив на світі сто років. Та за усе життя свою я не зробив нікому ніякого зла. А сьогодні ранком удав проковтнув моїх пташенят. Немає на землі ніякої справедливості!
- Ось бачиш! - ощирив ікла тигр, - справедливості немає!
- Підемо далі, - сказала людей. - Запитаємо ось у тієї пальми. Вони підійшли до пальми, і тигр запитав:
- Скажи, пальма, є на землі справедливість? Відповіла пальма:
- Багато років люди й звірі рятувалися від спеки у тіні моїх листів. Але сьогодні на зорі до мене з'явився дикий кабан і підрив моє коріння. Та ось тепер я приречена на загибель. Немає на землі справедливості!
- Правабоно! Немає на землі справедливості! - проричал тигр і змахнув хвостом, готуючись стрибнути на подорожанина.
- Перегоди! - Ти обіцяв запитати трьох, а запитав тільки двох.
- Ну, добре, запитаємо геть у того шакала, що біжить нам назустріч, - погодився тигр.
Коли шакал порівняв з ними, подорожанин сказав йому:
- Вислухай мене й дозволь нашу суперечку. Цей тигр потрапив у клітку. Я почув його страшне ревіння, зглянувся над ним, зняв із клітки засув і випустив тигра на волю. А зараз він прагне мене з'їсти. Скажи, хіба це чесно й хіба не існує на світі справедливість?
- Перегоди, перегоди, щось я із твого оповідання нічого не зрозумів. Повтори мені цю історію ще раз.
- Цей тигр попався у пастку, - почав знову розповідати подорожанин. - Я почув його страшне ревіння, зглянувся над ним і випустив на волю. А тепер тигр прагне мене з'їсти. Скажи, хіба це чесно, хіба не існує на світі справедливість?
- Так, - промовив задумливо шакал, - дуже заплутана історія. Розібратися у ній нелегко. Виходить, ти говориш, що тигр ішов повз клітку, почуло твоє ревіння й зняло засув...
- Так ні, - перебив шакала людей. - Саме усе було навпаки: тигр ревів у клітці, а я його звільнив.
- А, розумію! - закивав головою шакал: клітка ревіла у тигрові, а ти врятував клітку...
- Фу, який ти нетямущий! - розсердився тигр. - Я був у клітці, а людина проходила повз! Зрозумів?
- Не гніваєтеся на мене, добрий пан, - простогнав шакал. - Уж дуже важко розібратися у цьому... Якби я сам бачив, як усе трапилася, тоді інша справа.
- Підемо до пастки, там ти усе зрозумієш, - викликнув тигр. - А якщо не зрозумієш, я знімання й тебе, і його!
Людей, тигр і шакал підійшли до пастки, і тигр сказав:
- Я сидів ось у цій клітці, розумієш? А він проходив повз клітку. Я закричав, він почув мій лемент, зняв з пастки засув і звільнив мене. Розумієш?
- Розумію, тепер розумію! - зрадів шакал. - Виходить, я сидів у цій клітці, а людина почула... Клітка сиділа у пастці, а він... Знову я говорю не те! Бідна моя голова! Мабуть, я так і не зрозумію цієї заплутаної історії.
- Ні, ти зрозумієш! - закричав у люті тигр. - Я тебе змушу зрозуміти,
А потім знімання. Слухай же! Дивися на мене. Я - тигр. Зрозумів?
- Зрозумів, пан...
- А це людей. Зрозумів?
- Зрозумів, пан.
- А це клітка. Зрозумів?
- Зрозумів, пан.
- Отож, я, тигр, був у цій клітці, а він, людей, проходив повз. Зрозумів?
- Не гніваєтеся на мене, пан, але я не зрозумів...
- Ну, що тобі не зрозуміло, дурень ти етакий?!
- Я не розумію, як ви могли потрапити у цю клітку.
- Чого ж ти не розумієш, нещасний? Відповідай зараз же!
- Мені здається, що ви навіть і не поміститеся у такій маленькій клітці. Так, так, звичайно, ніколи вам не поміститися у такій клітці.
Отут уже тигр втратив усяке терпіння.
- Так дивися ж, якщо не віриш! - гаркнув він і з розмаху влетів у клітку. - Тепер зрозумів, як була справа?
- Зрозумів! - закричав шакал і захлопнув клітку на засув.
- Ось бачиш, - сказала людей тигрові. - А ти говорив, що на світі немає справедливості. А по-моєму, раз тигр сидить у клітці - виходить, на землі є справедливість.