Розповідають, що одного разу камінь і бамбук сабоно посперечалися. Кожний з них праг, щоб життя людини було схоже на нього власну. Та ось як вони говорили. Камінь:
- Життя людини повинна бути такий же, як моя. Тоді він буде жити вічно. Бамбук;
- Ні, ні, життя людини повинна бути такий, як моя. Я вмираю, але відразу народжуюся знову.
Камінь:
- Ні, нехай краще буде по-іншому. Нехай краще людей буде, як я. Я не відмінююся ні під подувом вітру, ні під струменями дощу. Ні вода, ні тепло, ні холод не можуть ушкодити мені. Моє життя нескінченне. Для мене немає ні болі, ні турботи. Такий повинна бути життя людини. Бамбук:
- Немає. Життя людини повинна бути такий, як моя. Я вмираю, це правда, але відроджуюся у моїх синах. Хіба це не так? Глянь навколо мене - усюди мої сини. Та у них теж будуть свої сини, і у усіх буде шкіра гладка й біла.
Нічого не відповів камінь. Та пішов похмурий. Бамбук переміг у суперечці.
Ось чому життя людини схоже на життя бамбука.