Одного разу старий селянин орав па своєму полі. Раптом, звідки не візьмися, з'явився тигр. Підійшов він до селянам, так як заричить:
- Агов старий! Я прагну їсти. Якщо тобі дорога життя - попереч, віддай мені одного вола.
Селянин і так-те був боязкою людиною, а коли побачив тигра, те й зовсім душу у нього у п'яти, пішла. За-Тремтів він усім тілом, випріг волів і зовсім вуж праг віддати одного з них тигрові, як раптом йому спало на думку: "А що, якщо я замість вола віддам корову? Йому вона повинна довестися по смакові. Адже якщо тигр з'їсть вола, як я стану орати? Якщо я не зорю поле, на ньому нічого не виросте, а якщо на поле нічого не виросте, ми усе помремо з голоду".
Помізкувавши так, він сказав тигрові:
- Про пан тигр! Віл твій. Але якщо ти побажаєш, я прижену тобі з будинку корову. Адже без вола я зовсім пропаду, а без корови жити Усе-таки можна.
- Ну добре, - змилостивився тигр. - Тільки веди її швидше, я ледве не вмираю з голоду.
Кинувся селянин додому. Біжить, плаче, по голові себе б'є. На порозі його зустріла дружина. Селянин розповів їй, що з ним трапилося.
- Виводь-но її скоріше, а то як би без мене тигр не зжер обох волів.
- Та не подумаю віддати тигрові корову, - відповідає дружина. - Що я буду робити без молока?
Сперечалися вони довго. Нарешті дружина, яка була розум-їй, смілішай і хитрей свого чоловіка, придумала:
- Іди-но ти до тигра й скажи: "Моя дружина йде слідом за мною й веде для тебе сабоного лошака".
Селянин не погоджувався, так дружина Усе-таки вмовила. Та він, завмираючи від страху, знову пішов у поле.
- Ах, пан тигр! Потерпи трішки. Зараз моя дружина приведе тобі лошака.
Як почув тигр про коня, у нього слинки потекли, і він погодився почекати.
Тим часом селянка наділу на себе рвані, строкаті ганчірки, розпустила волосся, а голову пов'язала величезним тюрбаном. Ну, відьма відьмою!
Потім побрала у руки серп і верхи на копі поїхала у поле.
А тигр чекаючи сидів на борозні. Під'їхала селянка ближче так як закричить своєму чоловікові:
- Що я буду робити з ним одним? Адже ти сказав, що мене очікують
Чотири тигри; де інші? Я б їх зараз проковтнула. Почув це тигр - перелякався.
Селянка зійшла з коня й направилася прямо до нього.
- Добре вуж, - говорить, - мабуть, спершу я знімання цього, а інших - після.
Ледь вона це сказала, тигр задер хвіст і кинувся бігти без оглядки. Відбіг він подалі й зупинився передохнути. Усе це бачив вовк, який сховався за деревом на краю поля. Він підслухав розмову селянина із дружиною. А ті довго глузували з тигра.
- Здорово ти його надула! - сказав селянин.
- Так, уже хоробрості мені у тебе не займати. Це ти, гаг останній боягуз, збирався віддати нашу корову тигрові. Бачиш, яка я смілива і як здорово усе придумала?
Почула ця розмова вовк - і бігцем до тигра.
- Привіт тобі, цар звірів! - говорить йому з уклоном. - Що це ти так задихався? Лихо яка-небудь
Струсила?
Тигр ледь встигнув віддихатися. Відповідає, а у самого голос тремтить:
__ Мене зараз ледве відьма не з'їла. А вуж про те, щоб самому поживиться, і говорити нема чого.
__ Яка там відьма! - розсміявся вовк.- Це була
Всього-на-всього дружина селянина. Ти занадто довірливий, про цар, і злякався простої жінки.
Тигр не повірив словам вовка. Тоді вовк говорить:
- Сходь-но назад - переконаєшся.
Вовк так умовляв його, що тигр зрештою погодився.
- Добре, я готовий піти з тобою па поле, тільки ти прив'яжи свій хвіст до мого. А то я боюся, як би ти мене не обдурив і не втік.
Так вони й зробили: зв'язали хвости й разом відправилися на поле. Селянин із дружиною були ще там - усе посміювалися, як справа-те обернулося. Раптом дивиться чоловік - іде назад тигр, та ще з вовком. Злякався він, закричав:
- Люди добрі! Знову лихо наскочило. Тигр прихопив із собою вовка й тепер іде, щоб з'їсти нас. Я, мабуть, утечу.
- Сиди сумирно! Ось якщо ти побіжиш, тоді вони з'їдять нас обох, -
Строго сказала селянка. - Краще зберися з духом і помовчи. Я з ними одна впораюся. Ти тільки дивися, а я усе сама зроблю.
Ось підходять вовк із тигром. У тигра ока налилися кров'ю від злості, так тільки страх його, видне, не пройшов. Побачив селянин тигра, затремтів, але дружина його, як ні у чому не бувало, говорить:
- Агов, друже! Ти що ж це? Обіцяв мені зв'язати хвостами й привести чотирьох тигрів, а ведеш тільки од-ного. 4те мені з ним одним робити? Тигр обімлів і з підозрою глянув на горілка, а селянка зовсім расхрабрилась, підійшла до вовка ближче й говорить:
- Ну добре, не бійся. Зараз я знімання цього. Адже він уже один раз утік від мене. А тепер, коли ти прив'язав його за хвіст, він нікуди більше не подіється.
Почув тигр ці слова й розв'язав, що вовк із відьмою заодно й притяг його па съедение - навіщо тоді було вовкові вмовляти його повернутися на поле? Та пустився тигр бігти у всю спритність. Вовк праг його зупинити й став щосили впиратися.
Але чим сабоніше тяг вовк, тим більше сумнівався у ньому тигр і тем сабоніше намагався вирватися.
Вовкові тигра не пересилити - ось і поволок його тигр за собою. По дорозі вовк минув кров'ю й здох.
Селянин же був дуже задоволений кмітливістю дружини, А тигр надалі й носа на поле не показував.