Якось увечері, тільки-но сеттияр сів підраховувати денний виторг, до нього зайшов приятель і став весело бовтати про той про сем. Раптово світабоник згас. Хазяїн злякався, як би його гість потемки не стяг гроші.
- Друг! - викликнув він. - Ти повинен мені заприсягтися у вічній дружбі! -
І міцно стис руки гостюючи. - Клянися ж, що й надалі будеш таким же вірним другом, яким був дотепер. Клянися, поклавши руки на запалений світабоник.
Отут він покликав дружину й велів їй запалити вогонь у лампі. Та поки у кімнаті не стало світле, а здивований гість не заприсягся у вічній дружбі, сеттияр не випустив його рук.