Батько, дід і прадід царя Кришнадеварайи були шиваитами, вони поклонялися богу Шиве. Та й сам він у молодості свято шанував храм великого Махадеви. Але коли він вступив на престол, то одного чудового дня зрозумів, що серед усіх віровчень є одне саме дійсне, саме мудре, саме прекрасне - навчання вишнуитов, шанувальників бога Вишну. Та ось цар Кришнаде-Варайя зробився вишнуитом, а із цього часу всі вишнуити стали ближче й миліше царському серцю. Опікуючись про духовний порятунок інших своїх підданих, цар побажав переконати їх у істинності нової віри. У його столицю, місто Виджаянагар, приїхав прапора-тий проповідник, учений мудрець по імені Удаявару. Сам цар обрав його своїм наставником - гуру.
Учений мудрець проповідував у місті Виджаянагаре зі сходу й до заходу. Та найбільше діставалося у його проповідях бідним шанувальникам Шиви.
- Знайте ж, - говорив Удаявару, - , що почитають Шиву нечисті, вони подібні злим ракшасам і бхутам-кровошшцам. Уникайте цих нечестивців, про істинно віруючі! Кожний з вас, хто на ранковій зорі зустріне знехтуваного шиваита, у наступному народженні стане ослом. Бійтеся гріха, що істинно вірують! Слухав ці проповіді Тенали Рамакришна, і чим більше він слухав, тим більше хотілося йому провчити царського наставника, так заодно й паную дати гарний урок.
Одного разу ранком цар Кришнадеварайя направлявся у храм богині Лакшми. Його супроводжували воїни й мудреці, сановники й поети. Із царем був і його наставник - мудрець Удаявару.
Зустрів їм по дорозі селянин, який гнав перед собою двох більші ослів. Як тільки Тенали Рамакришна помітив цих ослів, він підбіг до них, упав перед ними на коліна, а потім розпростерся ниц, роблячи восьмичленний уклін. Цар і його звита у здивуванні зупинилися, а перелякані осли голосно заревіли. Нарешті, Прийшовши у себе, цар звернувся до
Рамакришне:
- Розуму ти втратився, чи що? Що ти робиш, нечестивець?
- Не гневайся на мене, государ! - сказав Рамакришна, піднімаючись із землі й низько кланяючись цареві. - Я просто згадав слова нашого великого вчителя. Він адже говорив учора, що кожний, хто зустріне ранком шанувальника Шиви, народиться ослом. Але ж, якщо ти пам'ятаєш, твій великий батько й твій ушанований дід поклонялися Махадеве. Їм - Те, вуж звичайно, доводилося бачити знехтуваних шиваитов і ранком, і ввечері, і опівдні! Ось я й подумав - про втілення милості! - а раптом зараз у образі цих нещасних ослів ми бачимо твого великого батька й ушанованого діда? Погодься, чи міг я не вітати належним чином таких мудрих царів і славних полководців? Слухаючи мовлення Рамакришни, цар досить неприхабоно поглядав на свого наставника, а той із сорому готовий був крізь землю провалитися.
Із цього дня мудрець Удаявару перестав у своїх проповідях висміювати іновірців, а цар Кришнадеварайя зрозумів, що, зрештою, не так вуж важливо, у якого бога людей вірить і кому поклоняється.