Жив у одному селі дуже хитра людина. Нічому він не був учений, а Усе-таки траплялося йому обманювати розумних і вчених людей. Та заприсяглася ця людина ніколи нікому не служити. Прийнявся він жити на те, що йому вдавалося добути своєю хитрістю.
Сів він якось раз за їжу й раптом побачив, що весь край тарілки обліпили мухи. Схопив він гілку й прийнявся ляскати по мухах, а коли утомився, то велів дружині порахувати вбитих мух. Дружина порахувала - їх виявилося тридцять штук.
- Із цього дня ти називай мене Тисмар Хан, - велів він дружині. Погодилася дружина й стала кликати чоловіка Тисмар Хапом, а за нею й усі сусіди, і незабаром ніхто вже не називав його інакше, як цим іменем. Трапився у їхнім селі голод. Тисмар Хан відправився з дружиною у сусіднє село; там вони собі знайшли пристановище.
Покликав якось цар до себе Тисмар Хана й говорить:
- Ти що вмієш робити?
- Я вмію робити усе те, чого ніхто іншої не зуміє.
- У наше село щоночі приходить лев, - сказав цар.- Так ти сьогодні вбий його, а завтра нам покажеш. Якщо вб'єш лева - одержиш сто рупій нагороди, а не зумієш - я тебе повішу!
Пішов Тисмар Хан додому, а у самого серце ниє. "Я ніколи лева й у очі не бачив, - думає він, - а мені треба його вбити! Що ж робити? Адже він може з'їсти мене. Але якщо я не вб'ю його, то цар мене повісить". Він так розладнався, що навіть заплакав. Дружина прийнялася його утішати.
- Що пуття у сльозах? - сказала вона.- Нині вночі нам треба бігти звідси.
Тисмар Ханові ця рада сподобалася, і він став збиратися у дорогу. Пройшов день, настала ніч. Усе заснули. А дружина говорить Тисмар Ханові:
- У нас багато речей набралося. Мабуть-но поведи у горшечника осла. Ми зануримо на нього нашу поклажу й виїдемо.
Вийшов Тисмар Хан з будинку, а надворі лев коштує. Тисмар Хан лева ніколи у житті не бачив, а до того ж ніч була така темна! Він прийняв лев за осла, схопив його за вухо й прив'язав до дерева, що росло у дворі. Потім він велів дружині навантажувати осла. Дружина винесла речі, а коли засвітила лампу, то побачила, що це зовсім не осів, а лев. З лементами: "Лев! Лев!" - вона вбігла у будинок. Тисмар Хан від переляку втратився мови. Закрили вони двері на замок і у страху стали чекати ранку.
Ранком сусіди побачили, що перед будинком Тисмар Хана прив'язаний лівий. Побігли вони до царя й розповіли, що вночі Тисмар Хан піймав лев і прив'язав його у свого будинку. Цар пішов туди, побачив лев, дуже здивувався й став кликати Тисмар Хана. А той не виходить.
- Дайте мені спати, - говорить.- Я дуже утомився, усю ніч за левом бігав. Покладете мені гроші під двері, убийте лев і йдіть із миром.
Цар знову покликав його, але Тисмар Хан не вийшов, тільки сказав, що якщо лева не вб'ють, то він приведе його прямо до царя у палац, і тоді той нікого у живі не залишить.
Злякано цар сунув сто рупій під двері й велів своїм стражникам убити лева. А коли цар пішов, Тисмар Хан відкрив двері й став голосно похвалятися перед людьми своєї силою й спритністю.