Добрий Шиви

За давніх часів правил у Індії цар по імені Шиви. Його піддані жили щасливо й не утомлювалися прославляти доброту й щедрість свого слушного правителя. Ніхто ніколи не йшов від нього голіруч. Воістину це був самий великодушний і щедрий правитель. Він присвятив усе своє життя захисту слабких і полегшенню участи стражденних. Слава про доброго царя Шиви дійшла до богів. Злякався бог Индра, як би цар Шиви силою своїх благих справ не відібрав у нього престол. Та тоді задумав він випробувати царя. Призвав він до себе бога смерті Яму й говорить йому: - Давай-но подивимося, чи теперішні доброта й великодушність у царя Шиви або він тільки прикидається добрим, щоб залучити людей на свою сторону. Яма відразу догадався, що цар богів Индра боїться за свій престол, по, щоб не прогнівати його, він нічого не сказав. Та ось обоє бога обернулися птахами: Индра - соколом, а Яма - гарним білим голубом. Летіли вони, летіли й прилетіли у царство смертних. Тріпотливого від страху голублячи переслідував кровожерливий сокіл. У цей час цар Шиви сидів у себе у палаці й затворів правий суд. Раптом, ляскаючи крабоми, злітає до нього на коліна голуб і молить: - Про великий цар! Захисти мене, урятуй від згубника сокола! Паную Шиви стало шкода тремтячого від страху голублячи, він укрив його у себе на груди й сказав: - Не бійся, голуб, у мене на груди ти у безпеці. Не встигнув він вимовити ці слова, як у вікно влетів сокіл. - Великий цар, розсуди по справедливості! - воззвал він до Шиви. - Усяка тварина на світі тем і живе, що вбиває й поїдає іншу. Цей голуб - мій видобуток. Ти позбавляєш мене моєї їжі й робиш несправедливість. - Про цар! - заблагав голуб. - Ти обіцяв захистити мене. Я прошу твого заступництва. Ти кшатрий і повинен стримати своє слово. Сокіл високо підняв свій гострий дзьоб і сказав: - Про цар! Ти сидиш на троні правосуддя. Хіба пристало тобі зневажати моє право? Я голодний. Цар, погладжуючи у себе на груди переляканий птаха, відповів: - Ні, сокіл, я не видам тобі голублячи. Мій борг захистити його. Якщо ти голодний, то тут у мене не бракуєшся їжі. Я накажу своїм слугам досита нагодувати тебе м'ясом. Їж скільки твоєї душі завгодно. - Про цар! Я їм тільки ту дичину, яку сам убиваю. Якщо вже ти розв'язав урятувати цього голуба, виріж зі свого тіла шматок м'яса, рівний по вазі ваги голублячи, і дай мені. Його я знімання. Але спочатку гарненько подумай - ти молодий і можеш насолоджуватися життям. чи Розумно жертвувати своїм прекрасним тілом заради якогось голуба? - Я згодний. Заради захисту тих, хто шукає у мене притулку, я готовий пожертвувати самим життям. Багатство й молодість не вічні. Тільки честь і справедливість не залишають людину до кінця його днів. Бачачи, що цар твердий у своєму розв'язку й на нього насувається лихо, придворні й міністри заблагали: - Про великий государ! Якийсь демон прагне твоєї загибелі, ось він і прикинувся соколом. Не піддавайся на обмани, не слухай його вимогам. Але цар Шиви був непохитний. По його наказу у зал внесли більші ваги. На одну чашу цар поставив голуба, а на іншу поклав шматок м'яса, який сам вирізав зі свого стегна. Але чаша з голубом була важче, і сокіл сказав зі зловтіхою: - Про цар! Ти, видне, думав, що голуб важить мало й ти відскіпаєшся шматочком свого стегна. Ще не пізно - не впирайся, віддай мені голублячи. Дарма ти батуєш своє тіло - твоя впертість погубить тебе. Не здригнувшись, цар сказав: - Сокіл, моя обіцянка дорожче мені самому життя. Дивися, я виконую твою вимогу. Та Шиви вирізав ще шматок м'яса зі свого стегна. Так він відрізав шматок за шматком і клав на чашу ваг. Але голуб як і раніше переважував. Цар зовсім ослабшав від втрати крові. Йому вже не вистачало сил самому різати своє тіло. Але ніхто з міністрів і придворних не зважувався на таку страшну справу. Та ось, зібравши останні сили, Шиви сам піднявся на чашу ваг. Побачивши такої самопожертви з усіх боків пролунали вигуки замилування. Тоді Индра і Яма прийняли свій дійсний вид, і Индра сказав цареві: - Про слушний цар! Ти витримав випробування! Твоя самопожертва гідна прославляння у століттях. Із цими словами владика богів Индра зробив царя Шиви знову непошкодженим, здоровішим і гарним. Соромно стало Индре, що він засумнівався у щирості Шиви, і па прощання він сказав: - Про цар! Вибач мене за те, що я заподіяв тобі такі страждання. Шанобливо склавши руки, цар Шиви відповів: - Напроти! Для мене було щастям, що ти порахував мене гідним випробування. Я кшатрий, я вмію не тільки вбивати на війні, але й умирати. - Істину ти говориш, про цар, - сказав Яма. - Слава землі, яка носить такого царя!