У одному лісі жив великий, злий лев. Щоранку, вийшовши зі своєї печери, він оголошував джунглі жахливим риком. Та тоді всі звірі у страху розбігалися у різні сторони. Але зникнути від лева було нелегко. Щораз він наздоганяв якого-небудь звіра, тяг його у свою печеру й там розправлявся з ним. Ішли дні, і лев ставав усі прожорливее й зліше. Раніше він виходив на полювання тільки ранками, тепер же лев полював і ранком, і опівдні, і на заході.
Одного разу, вийшовши з печери, лев, як завжди, роззявив свою величезну впасти й гаркнув. Але, дивна річ, він не побачив жодного звіра, що біжить. Лев заричав ще сабоніше - і знову нікого не побачив. Тоді він зрозумів, що у джунглях більше не залишилося ніяких звірів: усі вони знайшли свій кінець у його печері.
Та вірно: у величезних джунглях залишилося всього два звірі - сам лев і маленький шакал. Цей шакал жив від печери лева так далеко, що ще жодного разу не попадався на очі владиці джунглів.
Довго бродив голодний лев по лісу, поки одного разу не виявився у житла маленького шакала. Побачивши шакала, лев заревів:
- Жалюгідна тварина! Я стільки днів ходжу голодним, а ти лежиш тут як ні у чому не бувало! Як посмів ти не запропонувати мені себе на обід!?
- Вислухайте мене, пан мій, - сказав маленький шакал, приклавши смиренно лапки до грудей. - Мені давно хотілося, щоб ви мене з'їли. Але щораз, коли я направляюся до вашої печери, якийсь лев перепиняв мені дорогу
І наказував іти ладь.
- Що ти брешеш, незначний! - закричав лев. - Я тут цар, і жоден лев не посміє здатися у моїх володіннях!
- Про милостивий володар! - простогнав шакал. - Хіба я посмію обдурити свого владику! У цих джунглях живе ще один лев. Та він настільки ж більше вас, наскільки ви більше мене. А якби ви чули його голос! Коли він ричить - дерева валяться, як трава від серпа, і хмари викидають багатоденним дощем. Цей лев говорив мені, що ви його боїтеся більше, ніж лісова
Миша - шуліки.
Почувши такі слова, лев так люто заревів, що луна його ревіння досяглася далеких вершин Гімалаїв.
- Покажи мені, де ховається цей зухвалий хвалько Клянуся всіма богами, я розірву його на клаптики!
- Випливайте ж за мною, милостивий володар, і ви побачите свого ворога. Він живе тут, поблизу, у самого озера.
Сказавши так, маленький шакал побіг уперед. За ним тремтячи від злості, випливав лев.
Шакал біг доти, поки не досягся високого стрімчастого берега. Унизу під обривом простяглося глибоке прозоре озеро. Побачивши озеро, шакал обернувся до лева й прошептав:
- Він там, унизу, пан мій. Подивитеся самі, якщо не вірите мені. Глянувши вниз, лев відразу ж побачив своє відбиття. Але він розв'язав, що це і є його ворог, про який розповідав шакал.
Владика джунглів люто змахнув хвостом, і його супротивник теж змахнув хвостом. Владика джунглів грізно ощирив страшні ікла, і його супротивник теж ощирив ікла. Такої зухвалості лев не міг перенести. Він заревів, присів на задні лабети й стрибнув на свого супротивника. чи Потрібне говорити, що трапилося далі? У цім місці беріг був такий крутий і гладкий, що скільки лев не бився, йому так і не вдалося вибратися з води.
Коли шакал побачив, що лев пішов на дно глибокого озера, він підстрибнув від радості вище голови й, наспівуючи якусь пісеньку, побіг до свого будинку.