Давно це було. У селі Питхар, біля дрімучого лісу, жив дроворуб. Щодня йшов він у ліс за дровами, а ввечері продавав їх у невеликому містечку, що лежало до сходу від його села. Так він і заробляв на життя сім'ї. А сім'я у нього була всього дві людини: він сам так дружина. Зайнятий своєю справою дроворуб особливо не опікувався про їжу й одягу й задовольняв тем деяким, що мав. Але найшлися сусіди, які заздрили, що він живе так щасливо, і намагалися нашкодити йому у чому могли. Одного разу, обрубуючи сухі суки з дерева, дроворуб помітив у його коріннях перлину. "Що б це могло значити? Звідки тут перлина?" - подумав він і став уважно стежити зверху.
Скоро він помітив мишу, яка вилізла з-під корінь дерева, поклала поруч першої ще одну перлину й знову шаснула у норку. " Напевно, у цій норі зберігається скарб", - подумав дроворуб. Він жваво спустився з дерева, розкопав нору сокирою й знайшов у ній багато золота й дорогоцінних каменів. Бідняк так зрадів, що забув про дрова й побіг з коштовностями додому. Він розповів про усе дружині, але наказав їй нікому ні слова не говорити про знахідку.
Дроворуб дуже боявся, що дружина Усе-таки проговориться. Та зрештою так і трапилося. Жінка не витримала й поділилася великою радістю із дружиною торговця маслом, яка жила по сусідству.
Дроворуб так розсердився, що спочатку місця собі не міг знайти, але, помізкувавши, надумав як бути.
Опівночі він відправився у ліс, розкидав навколо дерева кілька монет, підвісив десяток їх до гілок, а у ставок, що перебував неподалік, вилучив два величезні глиняні глечики. Ранком він повів свою дружину у ліс.
- Подивися-но: видне, уночі тут ішов дощ із золотих монет! - викликнув він і вказав на дерево.
Жінка спочатку здивувалася, але, побачивши на галузях і на землі монети, повірила, що вночі й справді йшов золотий дощ. Отут вони підійшли до ставку.
- Дивись-но, у ставку ростуть глиняні глечики! - крикнув дроворуб. Жінка з подивом уп'ялася на них: дійсно, вона навіч бачила у воді ці величезні глечики!
Дроворуб і дружина зібрали гроші й повернулися додому.
А тим часом торговець маслом довідався від своєї дружини, що його сусід дроворуб знайшов у лісі скарб. Він негайно ж побіг до раджі й розповів йому про це.
Прагнете знати, що було потім? Стражники, корячись царському наказу, схопили дроворуба і його дружину, привели їх у палац і кинули у темницю. На інший день дроворуб став перед, що сидів на троні раджів. Бідняк упав ниц.
- Говори правду, - повелів раджа. - Я чув, що ти знайшов у лісі багато коштовностей. чи Так це?
- Про махарадж! - відповідав дроворуб.-Вас обдурили. Клянуся! Хіба може ваш відданий слуга брехати вам?!
- Агов, варта! - крикнув раджа.- Прив'яжіть цієї людину до стовпа й уведіть сюди його дружину. Якщо вона підтвердить, що він знайшов у лісі скарб, ми стратимо ошуканця.
Дроворуба прив'язали до стовпа й привели його дружину.
- Говори правду, - наказав їй раджа. - Знайшов твій чоловік у лісі скарб?
- Так, знайшов, - відповідала жінка.- Це трапилося. учора, коли перестав
Іти дощ із золотих монет і у воді виросли більші-превеликі глечики...
- Що?! Ішов дощ із золотих монет?! У воді виросли глечики?! Так у чи своєму ти розумі? Що ти отут бовтаєш?
- Так, махарадж! Усі так і було, я говорю найчистішу правду.
- Женете обох з палацу! - закричав раджа, почервонівши від гніву.- Ця жінка, видне, несповна розуму.
- Так, пан, - сказав візир, - вона, здається, божевільна.
- Треба було раніше догадатися про цей! - розсердився раджа.