Велика людина завжди скромна.
Одного разу до раджі Шудраку прийшов слуга й сказав:
- Про государ, у воріт твого палацу коштує воїн, по імені Вирвар-Герой. Він прийшов з далекої країни й просить дозволу поговорити з тобою.
- Приведіть його! - сказав Шудрак.
Та коли Вирвар-Герой став перед ним, раджа Шудрак запитав його:
- Хто ти й звідки прийшов?
- Моє ім'я Вирвар. Я прагну служити тобі, якщо тільки ти погодишся побрати мене на службу.
- А скільки ти прагнеш одержувати за свою службу?
- П'ятсот золотих монет щодня, - відповів Вирвар-Герой.
- Як же ти думаєш служити мені?
- У мене є всього лише три речі, - відповідав Впр-Вар: - дві руки й меч.
- Ти просиш занадто багато, а маєш занадто мало, - сказав раджа Шудрак. - Я не поберу тебе на службу
Вирвар-Герой поклонився раджі й вийшов. Тоді встав перший міністр і сказав:
- Випробуй його, про пан! Нехай протягом декількох днів він одержує цю велику винагороду. Але зате ти відразу довідаєшся, на що він здатний. Якщо служба його коштує таких грошей - ти залишиш його у себе, якщо не варто - проженеш.
Шудрак почув раді першого міністра й послав своїх слуг за Вирваром. Коли Вирвар-Герой повернувся, раджа наказав видати йому винагорода за чотири дні вперед і велів зараз же встати на стражі у воріт палацу. Так Вирвар-Герой зробив на службу до раджі Шудраку. Але раджа Шудрак не цілком довіряв йому. Він наказав своїм шпигунам постійно стежити за Вирваром.
Через кілька днів шпигуни донесли Шудраку, що половину отриманих грошей Вирвар пожертвував богам, половину того, що залишилося, роздал біднякам і злиденним і лише четверту частину побрав собі. На стражі він коштує впевнено й спокійно, і у руках у нього завжди оголений меч.
Раджа Шудрак і сам бачив, що Вирвар-Герой день і ніч коштує у воріт палацу з оголеним мечем у руках. Лише за наказом самого Шудрака залишав він свій пост, а потім знову поспішав до воріт палацу.
На чотирнадцяту ніч, коли усе спали й тільки варта боролася зі сном, раджа крізь дрімоту почув чиїсь ридання й голосіння. Здивований раджа прислухався. Ридала якась жінка.
Раджа голосно запитав:
- Хто стоїть на стражі у воріт?
- Я стою на стражі у воріт, - відповів Вирвар, який, як завжди, був на своєму пості.
- Піди й довідайся, хто це там ридає.
Та Вирвар, не говорячи ні слова, негайно пішов у темряву ночі, туди, звідки чувся жіночий плач.
Усе ще прислухаючись до ридань жінки, Шудрак подумав: " чи Правабоно я зробив, пославши солдата у таку темну ніч одного й без смолоскипа? А раптом з ним що-небудь трапиться і я так і не довідаюся, що там відбулося? Як же я тоді зможу оцінити, чого коштує служба Вирвара?" Подумав так раджа, одягся, побрав у руки меч і пішов за Вирваром. Безшумно ступаючи, щоб Вирвар не почув його кроків, Шудрак обережно крався за ним.
Прийшовши додому, Вирвар розбудив дружину й сина й розповів їм про зустріч із богинею Лакшми й про те, що вона йому говорила.
Вислухав син Вирвара Шахтидхар-Що значить "Могутній" - оповідання батька й викликнуло:
- Про батько, хіба це не щастя віддати своє життя у ім'я процвітання держави? Не барися ж, підемо у храм Сарасвати, і нехай усе буде так, як сказала богиня Лакшми. Недарма адже у книгах пишуть: "Теперішня людина не замислюючись віддасть стан і життя для блага інших. Смерть неминуча, і краща зі смертей та, яку ухвалюють у ім'я добра".
- Жертва повинна бути принесена, - сказала мати Шак-Тидхара, - інакше вийде так, що ти даремно одержував від Шудрака така щедра винагорода. Вислухав Вирвар мовлення дружини й сина й розв'язав:
- Так буде так, як ви говорите!
Та всі троє поспішили у храм богині Сарасвати, щоб принести жертву. Шудрак чула вся розмова Вирвара із сином і дружиною. Усі так само нечутно він пішов за ними.
Прийшовши у храм, Вирвар звернувся до богині Сарасвати й проговорив:
- Будь ласка, про богиня! Прийми у жертву мого, сина й збережи державі Шудрака богиню Лакшми, що приносить щастя! Нехай у державі Шудрака панує мир.
Із цими словами він оголив меч і відрубав голову своєму синові.