Давним-давно жили на окраїні села старий з бабою. Баба готовила їжу, а старий приносив з лісу дрова. Вони були вже дуже старі, важко їм було
Господарювати, так що поробиш, помічників побрати було нівідкіля. Поруч із їхньою хатиною росло дерево манго, але у старих не вистачало сил піднятися на нього так нарвати спілих, солодких плодів. Вони задовольняли тими, що падали самі на землю.
Уже кілька днів у будинку не було дров, баба журилася, що нема чим їй пекти розтопити; вона усе просила старого сходити за дровами, а він відмовлявся - зовсім поганий став. Але як звариш обід без вогню? Довго думала баба, як би ой дістати дров, і придумала. Старий дуже любив плов. Ось баба й говорить йому:
- Принесеш із лісу у'язку дров - я зварю смачний, солодкий плов. Захотілося старому плову, при одному тільки згадуванні про нього у нього слинки потекли. Побрав він сокира й відправилася у ліс. А баба прийнялася плов готовити.
Старий, охаючи так крекчучи, рубав дрова. Нарубав він дров і став уже їх у'язати, як раптом побачив ведмедя. Злякався старий, але потім зібрався з духом і став чекати звіра. Ведмідь підійшов до нього й говорить:
- Як ти понесеш таку важку у'язку? Адже тобі її не підняти.
- Що вірно, те вірно, - відповідав старий, - я слабшав тілом, але як подумаю про смачний, солодкому плові, що приготує мені моя баба, відразу сили з'являються.
- Солодкий плов? А що зто таке? - здивувався ведмідь.
- А ти ие знаєш? Ах, він такий смачний! Коли-небудь і тобі вдасться його спробувати.
У ведмедя слинки потекли - так захотілося йому покуштувати плову.
- А якщо я донесу тобі цю у'язку до будинку, ти почастуєш мене? - запитав він.
Прикинув старий, що йому вигодней, і говорить:
- Плов - страва дуже дорога. У нього кладуть пряжене масло й цукор. Прагнеш спробувати його, так песп до мене додому не менше, як десять манов дров.
Спочатку ведмідь відмовився, але подумав-подумав і погодився. Тоді старий велів йому перенести всі дрова, а, сам побрав тільки маленьку вязаночку.
Старий прийшов перший і усе розповів жено.
- Ти вуж почастуй його пловом, а то він дуже утомився - чи жарт, стільки дров нести.
А плов насправді був дуже смачний. Баба сама до приходу старого
З'їла більше половини. Решта вона розділила між ним і ведмедем. Старий
Радів що тепер дров їм вистачить на цілу зиму.
Плов дуже сподобався старому, і поклав він собі трошки із частка ведмедя. Побачила це баба й теж наклала собі плову. Так вони з'їли весь плов, залишений для ведмедя. Побачив старий порожню тарілку, злякався:
- Що ж ми скажемо ведмедеві? Адже він неодмінно прийде за пловом. Ах, як би він не з'їв нас із тобою!
Визирнув старий з будинку, бачить - носить ведмідь дрова величезними у'язками, і затремтів від страху. Баба, щоб побадьорити його, говорить:
- Давай сховаємося у кухні. Ведмідь прийде, нікого не застане й піде геть.
- А як же дрова?
- Знайшла, про що турбуватися! Адже не понесе ж він їх назад!
Старий з полегшенням зітхнув, і пішли вони на кухню ховатися. Незабаром з'явився ведмідь, скинув останню у'язку й став шукати старого. Він голосно пихкав і сопів - праг, щоб хазяї почули його. Але нікого не було видне. Тоді він пішов па кухню. Попався йому на очі горщик. Понюхав його ведмідь - від горщика йшов смачний захід. Розв'язав ведмідь, що, вірно, це і є горщик із пловом. Але горщик був порожній. Розсердився ведмідь. "Я звір, - подумав він, - а тримаю своє слово. А старий - борода у нього сива-обдурив мене!"
Ведмідь ще раз обнюхав горщик - вуж дуже запах йому сподобався. "Не чи захопити мені цей горщик?" - подумав він. Йому хотілося зі зла й дрова віднести, так утомився він - не було сил тягти нх назад.
Побрав він горщик і вийшов у двір, сердито ричачи. Отут він побачив мангове дерево, усе у спілих плодах. Вліз ведмідь на хатину, пригнув до себе гілку так як прийметься трясти її - манго так і посипалися. Скоро весь Двір покрився спілими плодами. Голодний ведмідь зрадів й прийнявся за них. Старий з бабою дивилися у щілинку, що ведмідь Робить. Раптом баба як пчихне - пі за що не могла стриматися. А ведмедеві здалося, що мисливець у нього
Вистрілив. Злякався він так як пуститься бігти! Забув про горщик і про манго.
А старий з бабою вийшли з кухні, підібрали плоди, сталі їх їсти так нахвалювати.