Розповідають, що у печері лева завелася одного разу миша. Уночі, коли лев спав, миша нечутно виповзала зі своєї норки й обгризала владареві звірів кінці його гриви. Та незабаром грива лева виявилася такий короткої, що йому стало соромно показуватися перед своїми підданими. Тоді лев скликав радників і мовив:
- Хто допоможе мені позбутися миші, той стане моїм першим візиром. Почувши такі слова, шакал поклонився, сказавши при цьому так:
- Мені відомо, володар наш, що для миші страшний тільки один
Звір - кішка. Треба оселити у вашу печеру кішку, і тоді ніяка миша не насмілиться виповзти зі своєї нори.
- Але де ж ми поберемо кішку? - засмутився лев. - Я ніколи не чув, щоб у моєму лісі водилися такі звірі...
- Покладетеся на мене, пан мій, - сказав шакал. - Я часто буваю у близькому селищі й у мене багато знайомих кішок.
Шакал сказав правду. У той же день він відправився у селище й, зустрівши знайому кішку, радісно сказав їй:
- чи Знаєш, яке щастя послали тобі боги? Відтепер ти будеш жити у печері володаря нашого лісу - лева! Поспішимо ж до нього скоріше, він чекає! У відповідь на ці слова кішка запитала:
- А навіщо я піду у печеру лева? Мені й у хатині людини непогано: там є прохолодний кут, водиться багато мишей...
Тоді шакал запитав:
- А хто ж тобі ловить мишей?
- Як хто? - здивувалася кішка. - Звичайно, я сама.
- Ось бачиш, - зрадів шакал. - Виходить, тобі доводиться щодня трудитися! Знай же, якщо ти погодишся жити у печері нашого володаря, за тобою будуть доглядати всі його піддані й щоранку до стола твоєму будуть подаватися жирні польові миші...
- Виходить, я можу цілий день нічого не робити й за це мене будуть годувати, доглядати за мною й виконувати всі мої бажання?
- Від імені мого володаря обіцяю тобі це.
- Якщо так, то я згодна, - обрадувалася кішка. Веди мене! Та вона пішла за шакалом у ліс.
Як обіцяв шакал, так усі й трапилося. Кішці відвели у печері пануючи краще місце, і лев наказав звірам виконувати всі кошкини бажання. Тепер уже миша більше не тривожила лева. Щоночі володар лісу чув, як скребеться вона у своїй норці, але сон його був спокійний: лев знав, що поки у печері пабонує кішка, доти миша не посміє покинути своєї нори.
Кішці дуже сподобалася її нове життя. Вона нічого не робила й тільки цілими днями фиркала на всіх звірів:
- Агов ви, лежня! Подайте мені це! Принесіть мені те!
Кішка так зазналася, що насмілювалася грубіянити самому леву. Але лев зносив усі образи від неї, тому що він щоночі чув, як скребеться у своїй норі миша.
Одного разу вдень, коли лев відправився на полювання у гори й у печері було зовсім тихо, мишка розв'язала, що разом з левом печеру покинула й кішка. Мишка вискочила зі своєї потайной норки, але не встигнула зробити й одного кроку, як виявилася у пазурах свого ворога.
З'ївши мишу, кішка вляглася у кут і голосно замуркотала. Вона була дуже задоволена: тепер їй можна буде спати не тільки днем, але й уночі: відтепер миша не потривожить лева.
Леву й у голову не приходило, що кішка з'їла його ворога й він як і раніше прислухався ночами, не чи скребеться миша у своїй норці.
А кішка, як завжди, сичала на звірів, фиркала на них, а шакалові - першому візирові лева - роздряпала своїми гострими пазурами всю морду. Коли ж шакал поскаржився леву на злу, ледачу кішку, володар сердито проричал:
- Хто посміє поскаржитися мені на кішку ще раз, той буде назавжди вигнаний з моїх володінь! Хіба ви не знаєте, що кішка - єдиний звір, який може врятувати мою славну гриву від мишачих зубів?!
Пройшло ще якийсь час, і лев помітив, що миша вже більше не скребеться у його печері. Тоді він сказав кішці:
- Дивися, як боїться тебе миша. Від страху вона навіть не зважується поворухнутися у своїй норі. На це дурна, ледача кішка відповіла:
- А я її давно вже з'їла. Так що тепер ваша грива у безпеці.
- Так виходить, у моїй печері немає більше миші? - викликнув радісно лев. - У такому випадку, чому ж ти стирчиш тут? Зараз же вбирайся звідси, поки я не роздавив тебе!
Та лев так сердито гаркнув, що кішка сама не помітила, як вискочила з печери й виявилася на вершині високої пальми.
- Почув левине ревіння, звірі прибігли до печери, щоб довідатися, хто насмілився прогнівати їхнього владику. Побачивши підданих, лев закричав:
- Мені набридла ця нахабна кішка! Можете з нею робити, що прагнете! Геть вона сидить на дереві...
Усі звірі кинулися до пальми, задерли нагору морди й стали чекати, не чи звалиться звідти ненависна їм кішка.
Коли настала ніч і звірі заснули, кішка обережно спустилася на землю. Ховаючись у траві, вона почала пробиратися додому, у селище.
Може бути, кішка й знайшла б дорогу до хатини людини, але великий злий пугач, який ніколи ночами не спить, відразу ж помітив її. Голосно ухнувши, пугач запустив у кішку гострі пазурі, змахнув крабоми й, опустившись у своє гніздо, з'їв її.