Сахас Синх

28-10-2016, 10:14 | Індійські казки

З дитячих років слил Сахас Синх непосидою й бешкетником. Був він у батька з матір'ю єдиним сином, любили вони його без пам'яті й балували неабияк. До домашніх справ душу у нього не лежала, зате на диких звірів полювати пристрастився він сизмальства. Для нього нічого не коштувало також переплисти ріку у повіддя. Особливо був він гаразд на всякі витівки, так що зрештою батьки прийнялися його перестерігати: "Адже ми скоро старими будемо, синок! На тебе вся наша надія. Ти наша опора у старості. Доколе ж ти будеш озоровать?" Але даремні були всі угоди. Таким вуж уродився Сахас Синх, що любо йому було молодецтво свою показати.

Одного разу, коли він ще у школі вчився, повів учитель своїх учнів на прогулянку. Прийшли вони на берег ріки. А вода у ріці від недавніх дощів піднялася, мчиться мутним потоком, берега підмиває. Стали учні відіграти на зеленій травичці у берега, а один з них підійшов до самого краю, посковзнувся й упав у воду.

Підхопив його потік і поніс. Побачив це Сахас Синх і, не роздумуючи, кинувся у ріку. Учитель став сам не свій, учні застигли на місці. А Сахас Синх безстрашно бореться із плином. Схопив він, що тонув і поплив назад. Добралися вони до берега, Сахас Синх поклав однокласника на землю особою вниз і став по спині бити, откачивать. Збіглися люди з усією округи, дякували Сахаса Синха, вихваляли його за сміливість. А іншим разом, теж на прогулянці, один хлопчик настав на змію. Вона оповилася навколо його ноги. Закричав він від страху не своїм голосом. А Сахас Синх на розгубився, підбіг, схопив змію за хвіст і роздрібнив їй голову про камінь.

- Ти відважний хлопчик, - сказав йому вчитель. - А про небезпеку ти не думаєш? Раптом сам у лихо потрапиш?

- Як же не допомогти тому, хто у лиху? - відповів Сахас Синх. - А про небезпеку думати не варто. Від смерті однаково не підеш. Вона й у постелі наздожене, якщо

Так судилося.

Зрозумів тоді вчитель, що Сахас Синх - дитина незвичайна. Адже у людині чесноти вже з колиски видні.

Коли підріс Сахас Синх, те почув він про незрівнянну царівну Чандрапрабху, дочка уткалского пануючи Вирпала. "Місячне світло" - ось що значило її ім'я, і насправді була вона теперішнім місяцем на землі. Хто бачив її хоч раз, не міг забути до кінця свого життя. У будь-якій справі вона була майстринею. Коли починала співати, то навіть звірі застигали на місці, як заворожені. По всіх царствах і державам рознеслася слава про її красу й гідностях. Багато прекрасних царевичів сваталися до неї, але батько її розв'язав, що видасть дочка за того, хто зуміє тайкома віднести з його палацу стародавнє ліжко, прикрашену дорогоцінними каменями. А якщо кого при цьому схоплять, то бути йому до кінця життя бранцем у царській у'язниці. Чимало царевичів уже намагалися викрасти дорогоцінне ліжко, але нікому це не вдалося. Так і гнили нещасні у палацових підземеллях. Довідався про весь цей Сахас Синх і розв'язав будь-що-будь добитися свого.

Відправив він паную Вирпалу у Уткав послання: будьте, мол, напоготові, їде до вас Сахас Синх заволодіти дорогоцінним ліжком і одержати руку царівни. Прочитав цар Вирпал це послання, посміхнувся й жбурнув його ладь. А тим часом Сахас Синх у обличчі купця приїхав у царську столицю. Цілий день ходив він по міських вулицях. Коли настав вечір, постукався він у будинок до одній ушанованій удові-брахманке й попросився переночувати. Ласкаво прийняла його стара вдова

- Будь гостем, синок! Відомо адже, що добрий гість щастя будинку приносить.

Розговорився Сахас Синх із брахманкой, розпитав її й про царську сім'ю. Скоро став він для баби замісце сина, початків допомагати їй у всіх справах. Коли він починав розмову про те, щоб у інший будинок перебратися, вона його не відпускала:

- Будь мені опорою у старості, не залишай мене, синок!

Сахас Синх ще одне послання паную написав, що, мол, я, Сахас Синх, щодня по твоєму місту ходжу. Піймай мене, якщо зумієш! Одержав цар це послання, скликала царська рада й заявила царедворцям:

- Якийсь чужоземець похваляється, що ходить по нашому місту, а нам про той нічого не відомо. Доколе можна таке терпіти? Почув це начальник міської варти й почервонів від сорому й гніву. Заприсягся він, що завтра ж схопить Сахаса Синха й приведе до царя. Довідався Сахас Синх про цю клятву й увечері запитав брахманку:

- Матінка! чи Велика сім'я у начальника варти?

- Ні, синок, невелика. Він сам, дружина, та ще дочка. Троє всього.

Дочка-Те у нього заміж була видана за купецького сина. Відразу після весілля зять спорядив корабель, та й виїхав у далекі країни. З тих пір немає про нього ні слуху ні духу. Та дітей у бедняжки немає.

Настала ніч. Коли вдова заснула, Сахас Синх устав, нарядився у жіноче плаття й прикрасив себе коштовностями. Красенем він був відмінним, так що й жіночий одяг довівся йому до речі. Вийшов він на вулицю й сіл під деревом - там, де повинен був проходити начальник міської варти. Та насправді скоро здався начальник варти, який шукав Сахаса Синха. Побачив він гарну молоду жінку, що сиділа під деревом на вулиці, здивувався й запитав:

- Ти що тут робиш одна вночі?

- Ох, лихо моя, пан! Я із села йшла. А тут Сахас Синх бешкетує. Зупинив мене: сиди, говорить, тут і ні з місця, поки я не прийду, а то мечем

Голову знесу.

Зрадів начальник варти:

__ Він-Те мені саме й потрібний. Я давно його шукаю.

__ Тоді надягайте мій одяг, а мені давайте свою.

Він ось-ось повинен повернутися. Ви його миттю й схопите, позбавите мир від лиходія.

По душі довелася ця думка начальникові варти. Помінялися вони одягом. Начальник варти у жіночому вбранні сіл під деревом, а Сахас Синх у пишних одіяннях начальника варти направився прямо до його будинку. Постукав він у хвіртку й сказав вишедшему стражникові:

- Іди доклади, що повернувся із чужини зять пана начальника міської варти.

Обрадувалися цій новині у будинку. Прибігла дружина начальника, обійняла зятя. Не могла вона подумати про обман, та й бачила зятя всього один раз на весіллі багато років тому. чи Могла вона його у особу запам'ятати? Після частування відвели його почивати. З'явилася тоді дочка начальника й несміливо заговорила:

- Довго ж ви не згадували про мене...

Але Сахас Синх прикинувся сплячим. Хіба міг він не тільки що торкнутися, а навіть глянути у особу чужої дружини? Адже він почитав її як рідну сестру пли мати. Поклала дочку начальника своє намисто у головах Сахаса Синха й пішла з опочивальні.

А тим часом начальник варти усе сидів під деревом. Ось уже й зоря займатися стала. Яке-Те йому у жіночому платті перед людьми здатися? Робити нема чого, абияк добрався він до свого будинку. Там доклали йому про приїзд зятя. Зрадів начальник, але раптом довідався, що зник кудись зять, а з ним і намисто дочірнє.

У той же день цар одержав ще лист. "Я, Сахас Синх, провчив твого начальника варти. Хто ще насмілиться ловити мене? Нехай спробує". Усі царедворці були у хвилюванні. Начальник варти сидів присоромлений. Праг було цар доручити ця справа молодшому радникові, недавно взятому на службу й уже відомому своїм розумом, але той став відмовлятися. Тоді вперед виступив головний міністр:

- Дозвольте, государ! Я схоплю Сахаса Синха не пізніше завтрашнього дня.

Погодився цар Вирпал.

Настала північ. Темень така, що однієї рукою іншу не намацати. Та вітер до костей пронизував. А Сахас Синх, одягнений стиралициком, стояв на березі ставка й із усієї сили бив мокрою білизною про камінь. Почув головний міністр, що якийсь стиральщик працює опівночі, і строго закричав:

- Агов, хто там? Хіба час зараз білизна стирати? Ти навіщо людям спати заважаєш? Не можеш хіба днем працювати?

- Чому не можу? Так тільки ця білизну дав мені Сахас Синх і велів негайно випрати. Якщо за годину не попораюся, не жити мені на світі.

- Ось як? Тоді йди звідси, а я дочекаюся тут Сахаса Синха, - сказав міністр. Стиральщик пішов, і міністр прийнявся стирати білизна. Стирав він до світанку, а Сахас Синх так і не з'явився.

На інший день цар знову зібрав свою раду. Тепер і головний міністр сидів, не піднімаючи око від сорому. Цього разу сам цар заприсягся, що изловит Сахаса Синха.

Увечері вийшов він у місто тайкома й без охоронців. А Сахас Синх нарядився бродячим торговцем, що торгують підсмаженим зерном, і сіл посередині вулиці зі своєю сковорідкою й таганком. Побачив його цар і окликнув:

- Агов! Ти не з’їхав з глузду? Для кого ти вночі зерно жариш?

- А що ж мені робити, пан? Це Сахаса Синха зерно. Він велів мені його присмажити. Якщо не встигну, він мене на місці зарубає. Обіцяв через годину повернутися.

- Ось як? - викликнув цар.- Давай-но мені свій одяг, а сам побери мою. Повернешся сюди через годину.

Посміхнувся про себе Сахас Синх, помінявся одягом із царем і направився у царський палац. Дорогоцінне ліжко він ніде не знайшов, але зате побачив сплячу царівну Чандрапрабху. Побрав він усі її вбрання й прикраси, що лежали у головах, і зник.

На інший день у царській раді всі були у зневірі. Що тепер робити? Нарешті придумали написати Сахасу Синху, що від нього, гідної людину, ніяк не очікували злодійства. Якщо він прагне одержати у дружин царівну, то нехай віднесе ліжко.

А коли написали лист, сталі думати, куди його послати. Розв'язали розклеїти його по місту.

Ранком цар одержав відповідь: "Люди чесні ніколи не крадуть. У свій час усе одержите назад. А дорогоцінне ліжко, як не зберігаєте, я віднесу з-під самої надійної охорони хоч на очах у всіх".

Тоді ліжко поставили посередині міської площі. Навколо розмістили самих надійних стражників. Настала ніч. Яскраво світила місяць. Та побачили тоді стражники злиденного аскета з довгою кіскою на верхівці й у жовтогарячій рясі.

Поклонилися стражники святій людині, попросили у нього благословення. Сіл аскет серед них, попросив вогню й закурив трубку. Заструменів із трубки запашний дим.

- Ось такий тютюн курив сам бог Шива, - сказав аскет. - Спробуйте, затягніться один раз. Усі суми миттю забудете.

Затяглися стражники по черзі запашним димом і негайно заснули. А Сахас Синх, переодягнений аскетом, забрал дорогоцінне ліжко й був такий.

На інший день у царській раді цар Вирпал сказав:

- Ну що ж, відніс Сахас Синх дорогоцінне ліжко, так тільки де його тепер шукати? Він і насправді відважна людина. Я з радістю видам за нього свою дочку.

- Государ, Сахас Синх тут! - сказав молодший радник.

- Де ж він? Я не бачу.

- Ось він. Прямо перед вами.

- Що ти говориш, радник? У чи розумі ти? - розсердився цар. - Якщо він тут, те нехай підійде!

У царських зборах усе притихли. Молодший радник устав і підійшов до царя. Усе зі здивуванням дивилися на нього.

- Це ти? - викликнув цар.

Весілля своєї дочки із Сахасом Синхом цар справив з небувалою пишністю.

Зараз ви читаєте казку Сахас Синх