Пішов одного разу ведмідь шукати няньку для своїх ведмежат. Брів він по лісу, брів, зустрів вовка.
- Куди, дідусь, шлях тримаєш? - запитав вовк.
- Іду няньку ведмежатам шукати, - відповів ведмідь.
- Побери мене нянькою, - проурчал вовк.
- А чи вмієш ти співати? - поцікавився ведмідь.
- Звичайно, умію, - відповів вовк і завив: - У - У - У! У - у - У!
- Не вийде з тебе нянька, занадто погано співай, - сказав ведмідь і пішов далі.
Назустріч йому заєць.
- Куди, дідусь шлях тримаєш?
- Іду няньку ведмежатам шукати.
- Побери мене нянькою.
- А чи вмієш ти співати?
- Пу-Пу, пу-пу, пу-пу, - запік заєць.
- Не вийде з тебе нянька, занадто погано співай, - сказав ведмідь і знову зашкутабогав по стежці.
Назустріч йому лисиця.
- Куди, дідусь шлях тримаєш?
- Іду няньку ведмежатам шукати.
- Побери мене нянькою.
- А чи вмієш ти співати?
- Тільки я одна й умію, - похвасталася лиса й ласкаво запекла: Я проспіваю тобі, маля, пісню птаха голосистої, туути-луллаа, туути-луллаа, туули-луллаа, а-а-а!
- Тебе я поберу, ти співай дуже красиво, - зворушився ведмідь і повів лисицю до себе додому.
Наступного дня відправився ведмідь на полювання, а лисиця робити нічого не захотіла, ведмежат не погодувала, не почистила. Повернувся ведмідь увечері й запитує:
- чи Добре ти дітей моїх няньчила?
- Цілий день їм пісні співала, - відповіла лисиця. Ведмідь так утомився, що більше нічого й не запитав.
Ранком знову відправився ведмідь на полювання. А лисові й справи немає до ведмежат, голодні вони й зовсім недоглянуті.
Повернувся ведмідь увечері, бачить - ведмежата плачуть, їсти просять. Розлютився ведмідь, зараз покарає ледачу няньку, а хитра лисиця скік на вулицю, порх хвостом і бігцем у ліс.