За давніх часів краєм Ті правил надзвичайно жадібний, пихатий і властолюбний правитель. Та завів він таке правило: щодня, вислухавши доповіді підлеглих, сідав він у тіні розкидистого дерева баньян, що росло у самої проїзної дороги. Хто не пройде, не проїде повз, повинен зняти капелюх з голови й схилитися у низькому уклоні. А коли кого правитель окликне, той повинен негайно піднести йому який-небудь подарунок - хоч курку, хоч зв'язку бананів. Немає у тебе при собі нічого - будь люб'язний відробити три-чотири дні на полях у правителя.
Якось раз проходила повз баньяна бабуся. Ішла вона зі свого селища у сусіднє внучат провідати й несла їм гостинець: вісім спілих ананасів і десяток курячих яєчок. Побачив правитель-жаднюга соком налиті ананаси, аж слинки у нього потекли. Кликнув він стражників і велів їм відібрати у бабусі плоди.
- А ти, стара, - звернувся він до бідної жінки, - можеш зайти до мене на подвір'я й скажи, що я наказав з тобою розрахуватися за чотири ананаси. Дозволити-Те правитель начебто дозволив зайти на своє подвір'я, а спробуй зайди - у кожного входу коштують суворі стражники, за високим забором ричать злющі пси! Ось бабуся поклонилася правителеві й мовила:
- Про сиятельний пан, дозвольте піднести вам ці ананаси у дарунок.
Не піду я до вас на подвір'я за платою, негоже такій простолюдинці, як я, розгулювати по садибах чиновних правителів. Сказала так бабуся й вийшла. А їй вслід дивився Нгеу, простий селянин, людина спритна й розумний. Розсердився Нгеу побачивши отакої несправедливості й розв'язав поквитатися з жадібним правителем, тим більше що й сам мав з ним давні рахунки.
Справа у тому, що довгі роки Нгеу відмовляв собі у всьому, від зорі до зорі гнув спину у поле, ходив у лахмітті, харчувався впроголодь. А всі тому, що монетку до монетки складав, гроші збирав, щоб обзавестися нарешті биком, кращим помічником у селянському господарстві. Дістався йому бик зубожілий, худий, виснажений важкою роботою у недбайливих хазяїв. Нгеу став пестити бика, обихаживать: і ситно годувати зеленою травою, і у жару купати у прохолодному струмку, і орати на ньому тільки у ранковий годинник. Ось бик і став прямо на очах наливатися силою. Незабаром зробився товстим, з лискучими боками. Жити б Нгеу й радіти.
Однак правитель-жаднюга, як говориться, око поклало на бика бідного селянина. Уже кілька раз намагався відняти бика, але ж і Нгеу не так-те простий!
У той день, коли на очах у Нгеу правитель скривдив бідну бабусю, селянин остаточно втратив терпіння. Пообідавши, побрав він оберемок соломи, згорнув її на зразок пташиного гнізда, усередину вклав з десяток рибок - у'юнів і одного вугра, потім забрався на верхівку розкидистого баньяна, під яким любив сиживать правитель, і приладив гніздо між гілок. У той день Нгеу з биком вертався з поля раніше. Перед тем він навмисно викуповував бика у струмку тщательней звичайного. Ось наближаються вони до баньяну, і правитель так і впився поглядом у лискучого красеня бика. А Нгеу йде, задерши голову, і так здивований чимсь побаченим на вершині дерева, що навіть забув вчасно капелюх зняти.
- Агов ти! - кричить обурений правитель.- На що ти там ока витріщаєш? Яку дивину побачив?
- Ой, вибачите, сиятельний пан! - став виправдовуватися Нгеу.- Я Та насправді побачив на вершині дерева щось незвичайне. Подивитеся самі: там рибки - у'юнки звили собі гніздо.
- Рибки? Гніздо? - перепитав правитель.- Екий ти, однак, дурень! Що за нісенітницю несеш: рибки звили гніздо! Уже не чи потішатися треба мною ти здумав? Дивися у мене!
- Так хіба посмів би я потішатися над вами, сиятельний пан? Отут усе у нашої окрузі знають, що у'юнки люблять вити гнізда на високих деревах. Я сам не далі як позаторік зняв із цього ж дерева гніздо з рибою. Там ще й вугор був. Якщо не вірите, дружину мою запитаєте, вона збрехати мені не дасть.
Правитель розв'язав виставити дурнем простуватого на вид селянина й глумливо мовив:
- Коли ти так певен у своїй правоті, я готовий битися з тобою про заставу. Доведеш, що риба у'є гнізда на деревах, - віддам тобі своє одіяння, пластинку зі слонячої кістки - знак моєї чиновної гідності, свою садибу й землю. Але якщо ніякого гнізда на дереві не виявиться, то, уже не осуди, заберу твого бика.
Нгеу на мить задумався, зобразив на особі нерішучість, потім говорить:
- Що ви! Хіба такий простий селянин, як я, сміє заставлятися
С сиятельним паном? Такого отродясь не бувало. До того ж дозвольте попередити вас, що суперечка ви однаково програєте: я власними очима бачу на дереві риб'яче гніздо.
- За мене не тривожся! - прикрикнув правитель.- Краще прощайся скоріше зі своїм биком.
А у Нгеу тільки одна турбота: скоріше б з'явився ще хто-небудь на дорозі, щоб був у нього свідок. Як інакше потім змусиш чиновного пана слово стримати?! На щастя, через поворот вийшли два торговці буйволами й биками. Ось селянин і говорить:
- Сиятельний пан, давайте для вірності призвемо у свідки цих двох ушановані купців.
Правитель милостиво кивнув головою, і купці стали свідками їх суперечки. Нгеу зовсім вуж було зібрався лізти на дерево, але правитель його зупинив:
- Ні, нехай на дерево лізуть стражники. А ти поки з биком прощайся, скоро він стане моїм. Щоб тобі не так кривдно було, можеш надягти моє плаття й побрати пластинку зі слонячої кістки. Га-ха-Га! Покрасуєшся хоч
Недовго у одіянні з парчі!
Нгеу баритися не став, вирядился важливим паном і сів чекаючи під баньяном. Стражники тим часом на дерево полізли. Пройшло кілька хвилин, і вони спустилися, тримаючи у руках гніздо, у якому лежало з десяток у'юнів і вугор.
У правителя ока витріщили, щелепа відвиснула. Коштує - ні слівця вимовити не може. Нгеу подякував свідкам, відпустив їх з миром. Потім наказав стражникам принести усе добро правителя й нарівно розділив його між усіма жителями селища.
Довго ще жив хитромудрий Нгеу у достатку й щастя, землю орав, вирощував кукурудзу й рис і ніколи не забував підкинути зайвий оберемок сіна своєму красеневі бикові.