Як мавпа розправилася з тигром

25-10-2016, 13:18 | У'єтнамські казки

Одного разу тигр відчув голод. Він виліз із густих заростей, потягнувся, рикнув і відправився на пошуки видобутку. Птаха, олені, навіть ведмеді - усе розбіглися, не бажаючи попадатися йому на очі. Полохлива лань схоронилася за колючим чагарником. Білка прожогом злетіла на дерево, прошмигнула у дупло й, висунувши мордочку, насторожила вуха. Її маленькі вічка тривожно стежили за тигром. А той спокійно йшов, м'яко ступаючи по сухих листах.

Одна лише мавпа ні про що не тривожилася. Забравшись на високе дерево, вона лупила смачні плоди й так захопилася, що не помітила наближення тигра.

- Ану ж бо, жваво злазь я тебе знімання!-гаркнув тигр.

Мавпа здригнулася, але швидко зміркувала, як можна викрутитися:

- Почекайте, дядечко тигр! Не чи прагнете спершу покуштувати цих смачних плодів?

Напевно, ви їх ніколи й не пробували! Адже я - мавпа, лазающая по деревах, усі смачні плоди мені відомі.

- Ну що ж, - відповів тигр, - давай спробую!

- Ось добре-те! - обрадувалася мавпа.- Я вам усе дерево поступлюся, залазьте!

Жадібний тигр поліз на дерево, пускаючи слину з нетерпіння.

Бачачи, що урятувалася від смерті, мавпа зіскочила на землю й розв'язала розквитатися з тигром.

- Агов, дядько! - закричала вона йому.- Треба вміти вибирати плоди: є можна тільки зелені, тверді, а м'які - червиві усередині, кидайте їх на землю!

Тигр карабкался з гілки на гілку, не пропускаючи жодного плода. Усі зелені, незрілі плоди він, послухавшись мавпу, відправляв собі у пащу й із плямканням пожирав, спілі ж скидав на землю. А мавпа була отут як отут і уплітала їх за обидві щоки.

Так тривало доти, поки тигр, з'ївши всі зелені плоди, не розв'язав спробувати спілих. Відчувши їх насолоду, він у гніві зіскочив з дерева, але мавпа вже втікала у усі лопатки. Тигр кинувся за нею й загнав її на високе дерево.

- Мавпа, - заричав він, зупинившись під деревом, - ти посміла обдурити мене, зараз я тебе розтерзаю!

Мавпа була здивована, тому що похапцем залізла на дерево, на якому висів величезний, як барабан, бджолиний вулик. Полізеш наверх - скусають бджоли, спустишся вниз - потрапиш у лабети тигрові. Але вона й отут не розгубилася:

- Помилуйте, дядечко тигр! Ви, напевно, шукаєте мавпу, лазающую по деревах, а я - мавпа, що б'є у барабан.

Із цими словами вона обережно присунулася до самого вулика й зробила вигляд, що вдаряє по ньому лапою. При цьому вона надувала щоки й, наслідуючи звуку барабана, кричала: "Пум, пум!" Тигру це дуже сподобалося:

- А ну, мавпа, дай мені теж ударити!

Мавпа прикинулася, начебто їй дуже не хочеться уступати своє місце тигрові, і забарилася на дереві. А тигр уже загорівся нетерпінням:

- Жвавіше спускайся вниз, звільняй місце! Але мавпа попередила тигра:

- Спершу вам потрібно зламати гарний ціпок, щоб нею можна було як слід ударити, а потім нарвати побільше міцних ліан, щоб прив'язатися до стовбура.

Тигр кинувся у кущі й Незабаром приніс усе. що веліла мавпа. Потім вони разом полізли на дерево. Добравшись до вулика, мавпа сказала:

- Ось це і є барабан.

Тигр приготувався було вдарити по ньому ціпком, але мавпа удержала його:

- Не поспішаєте, ще не усе готове!

Побравши ліани, вона міцно прив'язала тигра.

- Навіщо це? - запитав він.

- Обов'язково потрібно вас прив'язати, - пояснила йому мавпа.- Від приємного звуку барабана тілом опановує настільки блаженна знемога, що можна звалитися з дерева. А зараз б'єте хоч цілий день. До чого ж це приємно! Спробуйте рвонутися: треба перевірити, чи міцно тримають ліани. Тигр зробив кілька рвучких рухів, і, хоча ліани витримали, він Усе-таки попросив мавпу прикрутити його ще міцніше. Мавпа охоче виконала це прохання, залишивши тигрові вільної тільки одну лапу, у якій у нього був затиснутий ціпок.

- Тепер усе у порядку. Тільки не поспішаєте, я дам сигнал, коли бити. Із цими словами мавпа зстрибнула з дерева у кущі й відбігла на шанобливу відстань. Тигр нетерпляче чекав, тримаючи напоготові ціпок.

- Бийте, дядечко!

- Пум!

Сабоно розмахнувшись, тигр вистачив ціпком по вуликові. Хмара бджіл вилетіла звідти й суцільно обліпила всі його тіло. Тигр замружив очі й запекло заревів на весь ліс, але бджіл це не злякало. Тигр рвався так, що усе дерево трясло, але ліани міцно тримали його. Лише після того як йому вдалося перегризти їх, тигр нарешті звільнився й, увесь искусанний, звалився на землю, палко бажаючи помститися мавпі.

Мавпа втікала що є сили, але змагатися у бігу з тигром їй було не під силу. Почуваючи, що переслідувач наближається, вона кинулася у струмок і зробила вигляд, начебто розшукує молюсків.

- Попалася нарешті! - заричав тигр.- Зараз я розірву тебе за твою зухвалість, ошуканка!

- Що ви, що ви! Адже я - мавпа, що збирає молюсків, а зовсім не мавпа, лазающая по деревах, або мавпа, що б'є у барабан. До чого ж багато у цьому струмку риби! А ви, дядечко тигр, любите рибу?

Почувши про рибу, тигр про усе забув, так йому захотілося поласувати.

Він стрибнув до мавпи у струмок і у пошуках видобутку став ретельно перевертати камені й розкопувати крабьи нори.

- Ось під цим каменем, - сказала йому мавпа, - напевно ховається багато риби. Я зараз підніму його, а ви постарайтеся прогнати звідти рибу хвостом.

Тигр послухався, і мавпа на превелику силу підняла валун. Як тільки тигр сунув під нього хвіст, мавпа зробила вигляд, що камінь вислизнув у неї з лабетів, - і хвіст виявився придавлений. Тигр завив від болю, рвонувся, але хвіст був міцно затиснутий. Мавпа стрибала навколо, охаючи й ойкаючи на всі лади:

- Ось лихо-те! Дядько, не інакше, як водяний дух задумав покарати вас за самовільне полювання у його володіннях!

Та вона вискочила на берег, крикнувши на ходу:

- Прийде збігати до джерела струмка й принести жертву духу, щоб він вас відпустив!

Неподалік перебувала невелика гребля, побудована селянами для зрошення.

Мавпа відкрила засувку й пустила воду. Вода у струмку стала швидко прибувати, сабоний плин бив і тріпало тигра по каменях. Зрозумівши, що жарти погані, тигр рвонувся з такою силою, що хвіст обірвався. Тигр кинувся за мавпою.

Та зовсім знесилилася. Цього разу загибель видалася неминучою. Усе-таки вона ще раз розв'язала вдатися до хитрості й побігла прямо у село. Люди, забачачи мавпу, кинулися ловити її. Мавпа пробралася у сад і прагла було сховатися серед дерев, але зненацька провалилася у яму, де раніше було вапно. Яма виявилася такий глибокої, що мавпа, як не намагалася не могла доплигнути доверху. А жителі села меж тем, втративши мавпу з виду, розійшлися по своїх будинках. З'явився тигр. Він довго бродив по садові, чуяв, що мавпа десь поблизу, але де - ніяк не міг зрозуміти. Нарешті він сів біля самої ями й став зализувати кров на обривку хвоста. У мавпи миттю дозрів хитрий план. Переляканим голосом вона тихенько окликнула тигра:

- Дядько! Невже ви усе ще нагорі? Скоріше стрибайте сюди! Хіба не бачите, що небо ось-ось звалиться на землю й задавить вас?

Задерши морду, тигр подивився нагору. У небі, прямо над ним, висіла величезна грозова хмара, яка, видалося, неминуче повинна впасти. Переляканий тигр кинувся у яму, але й там страх не залишив його, і він міцно замружив очі. Стомлений своїми халепами, тигр незабаром заснув, забувши про мавпу.

А мавпа й отут не дала йому спокій. Побравши прутик, вона прийнялася лоскотати тигрові ніздрю. Той пчихнув і прокинувся.

- Мавпа, не заважай мені спати! Мавпа знову стала лоскотати йому ніздрю.

Цього разу тигр розсердився:

- Якщо ти зараз же не перестанеш, я викину тебе з ями, і небо впаде прямо тобі на голову!

Мавпа знову прийнялася за своє. Розлютований тигр схопив її за лапу й викинув з ями, а сам знову заснув.

Мавпа стала на краю ями й пронизливо закричала, а потім кинулася у ліс. Почувши лемент, жителі села озброїлися чому потрапило й кинулися до ями.

Мавпи вони там не знайшли, зате почули крап, що доносився знизу, тигра. Вони завалили яму соломою й підпалили.

Тигр спав так міцно, що прокинувся лише тоді, коли вогонь став лизати

Його шкіру. Він вискочив з ями й догодив прямо на піки селян, що встромилися

Йому у черево й у боки. Тигр забився у судорогах. Тут і прийшов йому кінець.

Зараз ви читаєте казку Як мавпа розправилася з тигром