Зустріли одного разу у лісі вовк із собакою. Накинувся вовк на собаку, вцепився зубами й потяг у своє лігвище, - Не їж мене, вовк, - заскиглив собака, - підемо краще до людей на весілля.
- До людей на весілля? - здивувався вовк. - Як же я туди потраплю?
- Разом із мною. Приходь увечері до комори, проберемося у хату, ніхто й не помітить.
Дочекався вовк вечора, прокрався на домовлене місце, отут і собака приспів.
Весілля було у самому розпалі. Собака й вовк проскочили у двері й шаснули під святковий стіл. Сиділи, сиділи, початку собака тихенько поскуливать. Гості почули й сталі кидати їй пригощання: і м'ясо, і кістки, і пироги - усього було багато, собака й вовк наїлися до відвалу. А отут ще рядком стояла діжка із квасом. Засунув собака посудину під стіл, і друзі ну квасом-те балуватися.
Задоволений вовк, ситий, зовсім забув, що поруч люди. Ось він і пропонує собаці:
- Може, проспіваємо?
- Що ти! - злякався собака. - Люди тебе відразу довідаються по голосу. Помовчав вовк небагато й знову запитує:
- Може, проспіваємо?
- Не здумай! - знову попередив собака. Вовк почув її раді й цього разу. Мовчав хвилину, іншу, а на третю не витримав:
- Тоді я один проспіваю! - Та як почав вити:- У - У! У - У! У - У! Гості зашуміли, заверещали, друг у друга запитують:
- Звідки вовк у будинку?
- Звідки вовк у будинку?
Один гість схопив коцюбу, інший поліно, третій - залізний прут і давай охаживать вовка - той ледве з духом зібрався так як пуститься у ліс!