Жив колись юнак-сирота. Був він дуже бідний, щодня голод його відвідував. Ось і розв'язав він побродити по білу світу, - може, удасться роздобути яке-ніяка їжа. Ішов він, ішов, а ввечері, голодний і утомлений, виявився у глухому лісі. Раптом бачить, у сільцях лісовий птах б'ється. Зрадів юнак:
- Приготую-но я собі печеня. А птах отут і заговорив людським голосом:
-Не губи мене, дорогою подорожанин, випусти на волю.
У юнака було добре серце, випустив він птаха на волю. Розправила вона крила й мовить:
-Дам тобі на подяку така рада. Іди по цій стежці, поки не побачиш великий дуб, залазь на нього й сиди на галузях усю ніч. А там побачиш, що буде.
Пішов юнак по стежці, побачив дерево, забрався на нього, сів на міцну галузі, сидить. Та чудиться юнакові, хтось під дубом розмовляє.
Прислухався - точно, три гноми розмовляють.
- Чули? - говорить один. - У королівському парку струмок пересохнув, раніше-те у ньому вуж така чиста вода текла! Хто догадається повалити сосну, що росте поруч зі струмком, підрити її коріння, той знову воду поверне.
- Та я знаю один секрет, - сказав іншої. - У королівському лісі раніше було багато лосів, а зараз - ні єдиного. А не знає король, що звірі бояться лосиних рогів у воріт парку. Зняти б ці роги, жваво лосі назад повернуться.
- Знаю і я дещо, - сказав третій. - Єдина дочка короля хвора багато років. Жоден лікар не може вилікувати принцесу. А ось якщо вивести її у парк перед сходом сонця так побризкати на неї росою, принцеса відразу ж видужає.
Поговорили гноми й пішли. Юнак усе запам'ятав, зліз ранком з дерева й відправився у королівський палац найматися на роботу.
-Прагнеш працювати водоносом?-запропонували юнакові. - Ми тепер здалеку носимо воду у палац. Протікав раніше у парку струмок, так висохнув.
Юнак оглянув місце, де перебував струмок, побачив поруч сосну й сказав:
- Якщо повалити цю сосну, підрити її коріння, знову з'явиться вода. Звалили дерево, підрило коріння-знову у струмку кристально чиста вода. Покликав король до себе юнака й запитує:
- А не чи знаєш, як повернути нам лосів? Раніше гуляли вони тут цілими чередами, а тепер зникли.
-Простіше простого, ваша величність, - посміхнувся юнак. - Треба тільки зняти лосині роги з воріт парку. Ось і усе.
Наказав король зняти роги, і ось вони - лосі. Знову у парку гуляють.
- Гарний ти порадник, - милостиво помітив король. - А не чи допоможеш зцілити мою дочку від тяжкої недуги? Уже багато років вона хвора.
- Відведіть принцесу перед сходом сонця у парк і побризкайте на неї росою, - запропонував юнак, - вона й видужає.
Відвів король принцесу у парк, побризкав на неї росою - дівчина негайно видужала.
Захотілося королеві віддячити юнака.
- Залишайся жити у палаці, - говорить.
- Будеш моїм першим радником.
З тих пір зажив юнак у палаці й був щасливий до кінця своїх днів.