У давні-давні часи у Монголії жив один дуже сабоний батор. Не міг він знайти людину, який би погодилася поборотися з ним.

Одного разу почув він, що за морем є великий силач і відправився туди. Через кілька днів добрався. Першим зустрів йому людей, яка сиділа

Колись у щасливі часи жив на світі старий Хоредой. Мав він двадцять чорних баранів, пасшихся на невичерпних лугах, а крім того — двох гніді жеребців, один з яких був відмінним скакуном, а іншої накульгував на обидві передні ноги.

Усього вдосталь було у старого Хоредоя, і жив він, турбот не знаючи. Трапилося

За старих часів жила самотня людина по імені Паглай. Мав він швидкого коня з пежиной на чолі, битливого барана, бородатого козла й кота-мишолову.

Одного разу Паглай осідлав свого коня й поїхав у гості до дядечко, а кота будинку залишив стерегти жирне стегно

Жив на світі старий Уханай. Була у нього маленька біла юрта так велика череда білих корів. Паслися вони на невичерпн лугах, що вічно цвітуть, і так розплодилися, що Уханай давно втратив їм рахунок, а з коров'ячого молока зробив запаси курунги з озеро розміром.

Були

Жили чоловік із дружиною, було у них три сини. Жили вони дуже бідно. Виросли три сини й розв'язали у далекій стороні ремеслу вивчитися, покінчити з нестатком. Сказали про це батькові з матір'ю й відправилися у далекий шлях.

Ішли вони, ішли, дійшли до розвилки трьох доріг і розв'язали піти

У старожитній час жила одна бідна жінка з маленьким сином. Нічого у них не було, крім шістдесяти мідних монет. Якось раз довідалася матір, що у сусідньому улусі продають хліб. Відрахувала вона двадцять монеток, дала їхньому синові й веліла купити хліба.

Хлопчик побіг, піднявся на пагорок і побачив, що два бешкетники

Давним-давно по окраїнах північної гори, по розпадках південних передгір'їв, по корінню лісових дерев, меж кущів і тайгового листя лисиця бродила. У молодості своєї ні єдиної мишки у тайзі не упускала, зайців на бігу ловила, спритно підкрадаючись, куріпок з нижніх галузей вистачала. Були у неї зуби гостріше шила й зіркі блискаючі очі.

Ішов час.

Розповідають, що три мудреці з Гурбалдая походили із трьох різних пологів: один був з икинатов, іншої — з бараев. третій — з боролдоев. Коли вони жили ще нарізно по своїх улусах і сім'ям, уже з_чуток знали друг про друга. Так, двоє молодших пішли до старшого мудреця.

Икинати жили тоді у долині Оки.

Два мудреці розпитували й пізнавали у людей далеку дорогу. Так дійшли

Сніг говорить зайцеві:

- Щось у мене голова занедужала.

- Напевно, ти танеш, того у тебе й голова занедужала, — відповів заєць. Сіл на пеньок і гірко заплакав:

- Шкода, шкода мені тебе, сніг… Від лисиці, від вовків. Від мисливця я у тебе заривався, ховався. Як тепер жити буду? Будь-яка ворона, будь-яка сова мене

Жили за старих часів старий з бабою, і було у них три сини. Ось говорять старі своїм синам:

- Не довго нам залишилося жити на білому світлі. Перед смертю хотілося б побачити вас одруженими, хотілося б внучат на колінах потримати, їхні пухнаті голівки