У давні колишні часи жив якийсь хан. Була у нього дружина й син по імені Бата Ошор. Жили вони щасливо, у радості й згоді. Але одного разу занедужала дружина хана й померла. Залишився хан з малолітнім сином на руках. Важко їм довелося. Та подумав хан, не чи одружитися йому ще раз. Довго роздумував і нарешті вирішився.

У давній час жив один хан зі чванливою ханшею. Коли хана не було будинку, ханша распутничала й ганьбила хана. Про усе це знав старший конюх хана й усе розповідав йому.

- Як би мені відскіпатися від цього паршивого конюха, — думає й ворожить ханша день і ніч.

Через це до того

Жив один знаменитий злодій. Та ось одного разу хан говорить йому:

- Зумієш викрасти золоте кільце у моєї дружини, дам половину свого багатства, а немає — покараю за ханським законом.

Дочекавшись ночі, злодій забрався у овечий загін, украв вівцю, здер з неї шкіру, вийняв бруньки й пряму

Було це у старий, давній час. Жили три брати. Дружними були вони. Був у них відгодований бик так раптом зник: викрали.

- Де ж наш бик, видне, злодій повів? - говорять. - Як же його знайти?

- Давайте ворожити, тоді й знайдемо, — погодилися брати.

- Що ж, давайте задавати загадки, — перепираються

У давній час, говорять, жила одна бідна-пребідна, але дуже розумна спритна, шустра жінка. У неї був один син. Виріс син більшим. Коли він став дорослим, його прагли, забрати у армію. Мати турбується:

- Що ж мені робити? Відправлю єдиного на цім білому світлі сина у армію, на війну й знати не буду, живий він чи ні, — засмучується

За старих часів у нашій державі не було хана. Усіма людьми правили нойони, багатії так лами. Нойонами ставали у спадщину. У інших державах були хани.

Один з ханів південної країни їздив по інших державах. Таємно від усіх він став бувати у нашій державі, зупинявся відпочивати

Жила одна дуже багата людина. Та худоби й підданих у нього було повнісінько. Усюди були чутні мукання корів так бекання овець. Багатій, як і всі багатії, був дуже жорстоким і жадібним, знущався над батраками, бив їх, бив і погано кормил. Кормил недоїдками й гнав ладь зі словами:

- Геть звідси, іди працюй!

У багатія кухарем був один хлопець Хоч сам він варив так жарив,

Жив бідний-пребідна людина. Не було у нього ні собаки, ні худоби. Усе життя тільки із сокирою ходив, зрубував дерева й майстрував — ставив будинку у різних улусах і будівлі різні робив. Та пішла поголоска про нього всюди: гарний, мол, тесля. Дійшла поголоска про Банси-Дурні до старого тайши. Наказав він привести його до себе.

Приходить

У старі колишні часи, коли сусіднє озеро було ще болотом, а гуран — инзагашкой; коли снігу були неглибокими, а ковили — зеленими, — жив на світі хлопчик, по іменам Булот-Хуре.

Пішов він одного разу на полювання, вистежив козулю й вистрілив у неї з лука.

За старих часів, у далеку старовину, з місцевості за назвою Хамша один за іншим сталі зникати правителі цієї землі — амбани. А треба сказати, що амбаня вибирали із самих знатних нойонів. Тільки виберуть, тільки великий хан проголосить його амбанем, тільки приїде новий правитель на місце, як наступного дня скакає гонець із меж Хамши зі звісткою про зникнення