Їде якось Арнай. Пегий кінь у нього, сани золоті, золота шапка й дуга золота. Сіл він на свого пегого коня, їде й співає: « Є у мене кінь пегий, сани золоті, золота шапка й дуга золота». Зустрічається йому одна людина:

- Ти хто? - запитує.

- Ім'я своє забув, — відповідає. - Назвеш моє ім'я, золоті сани свої віддам, — говорить.

- Арнай ти, — сказав той, забрал

Колись, у дуже давні часи, у одного старого жив на вихованні сирота, хлопчисько Бадма. Хто у Бадми були батьки, ніхто не знав, а старому це було однаково. Жив собі Бадма, жив і старого називав дядьків.

Одного разу Бадма відіграв разом з іншим хлопцями на дорозі. Будували вони місто

Шістнадцятирічний Будамшу даа посперечався, що зуміє (змусити) самого богдо (святейшего) піднятися й привітатися з ним при всьому народі.

Приготував він матрац і відправився до богдо. Багато друзів представляються святейшему. Сидить богдо на своєму сидінні й ухвалює народ. Шістнадцятирічний Будамшу даа побрав

Ось сидять три бабусі й читають ваб, цілком пішовши у молитву. Раптом у вікні здався козел. Він стояв на задніх ногах, отдирал папір і жував її.

- Ой! Що за козла?! — не витримала одна з бабусь.

- У нас же угода була не розмовляти! - проговорила друга бабуся.

- Тільки я ні слова не упустила! - сказала третя.

З тих пір кликали

Давним-давно у долині між двох високих гір, покритих лісами, повними всяких звірів і птахів, горіхів і ягід, жив неодружений хани. «Треба одружитися!» — усе частіше думав він.

- Треба одружитися! - сказав хан одного разу привселюдно й поїхав шукати собі дружину. Шукав одну, знайшов двох. Розв'язав хан випробувати їх. Зібрався

У давній час, колишній час, Жив-був бідняк Хинхунай. Саджав він картоплю щороку. Цим і годувався. Довідалася про картоплю лисиця, занадилася на город, стала лунки розкопувати, стала бульби тягати. Помітив бідняк Хинхунай таке злодійство, вистежив темної вночі лисицю й піймав її. Злякалася лисиця,

Сабоний Хуштей робив усі завдяки тільки своїй силі. А Тямущий Баштай був дуже вмілим і розумним. Хуштей з помошио сили робив за місяць один віз. А Баштай, проявляючи кмітливість, прибігав до різних засобів, хоча ніде не вчився, майстрував за місяць десять

Давним-давно у одного хана працював знаючий свою справу табунник. Славився він не тільки тим, що вмів вирощувати витривалих, гарних і швидконогих коней, але й своєю чесністю й прямотою. Цей табунник був сміливою людиною й любив говорити всім людям

Жив один бідний-пребідна людина. Усе своє життя він гнув спину на багатіїв. Та дружина його була батрачкою у багатих, виробляла шкіру, доїла корів. Народивши чоловікові дочку, вона занедужала й злягла.

Звернулися по допомогу до шаманів і шаманкам.

- Помолитесь бурхану, — говорять вони.

У бідняка нічого не було.

Було у Гурбалдая три сини. Сини не працювали, удома сиднем сиділи й з'їли сімдесят жирних биків батька. Менший брат запитує старшого:

- Брат, а брат, ти звідки прийшов?

Брат відповідає:

- Із села у холодної ріки.

- Холодною рікою називаєш струмочок, що випливає з долини?

- Хоча цей струмочок