Колись, у дуже давні часи, у одного старого жив на вихованні сирота, хлопчисько Бадма. Хто у Бадми були батьки, ніхто не знав, а старому це було однаково. Жив собі Бадма, жив і старого називав дядьків.
Одного разу Бадма відіграв разом з іншим хлопцями на дорозі. Будували вони місто й такого настроїли із ціпків і каменів, що не пройти, не проїхати. А у цей час по дорозі їхала гарба, а на гарбі сидів лама. Побачив лама, що хлопці своїми будівлями дорогу загородили, розсердився й став кричати:
- Агов, діти! Чому на дорозі відіграєте? Усю загородили. Заберіть негайно, або я вам вуха відірву!
Діти злякалися й утекли, а Бадма не втік і не злякався. Запитав ламу:
- Хіба буває, щоб місто людині дорогу уступав? Людей об'їжджає місто.
Лама не найшовся, що відповісти об'їхав дитячу будівлю. Об'їхав, поїхав далі й подумав: " Як же так? Я, мудрий лама, не зумів хлопчиськові відповісти. Тепер усе стануть говорити: «Наш лама дурніші за дитину!» Ну, перегоди! Я тобі завтра покаджу, як з ламою треба розмовляти!" Сабоно розсердився лама й ранком на інший день поїхав до юрти, де жив Бадма.
Під'їхав і бачить: старий і Бадма на биках землю орють. Лама підкликав Бадму й запитав:
- Агов, хлопчисько! Скільки раз ти колом своєї ділянки із сохою обійшов?
Бадма подумав і відповів:
- Я не вважав. Але не більше чому ваш кінь зробив кроків від будинку.
Та знову лама не найшовся, що відповісти хлопчиськові й від цього розсердився ще сабоніше. А отут, як на зло, побачив, що дядько Бадми посміюється. Зовсім розсердився лама, під'їхав до старого й сказав:
- Сьогодні ввечері подій бика й приготуй мені кисляк. Завтра приїду, подаси її мені. А не зробиш — бика заберу.
Старий не знав, як сказати ламі, що биків доїти не можна, а коли придумав, лама вже виїхав. Побачив Бадма, що його дядько сумний, підійшов до нього й запитав:
- Що з тобою, дядько?
- Велів мені лама бика подоїти й кисляк з його молока зробити. Не зроблю — бика відбере. Як бути?
- Не засмучуйся, дядько! - сказав Бадма. - завтра я сам з ламою поговорю.
Ранком лама приїхав до юрти старого. Бадма сидів у входу. Лама строго йому наказав:
- Поклич дядька!
- Не можна йому зараз, мудрий лама! - відповів Бадма.
- Як так не можна, коли я наказую?
- У нас бик телиться, добрий лама. Дядько йому допомагає.
- Дурний хлопчисько! Ніколи ще не було такого, щоб бики телилися. Ти брешеш!
- Святий лама, але ви ж самі веліли бика подоїти й вам кисляк зробити. Ось дядько для вас і намагається. Як тільки бик отеллється, дядько його подоїть і кисляк зробить.
Та ще раз лама не найшовся, що відповісти Бадме, став ще зліше й велів сказати, щоб старий негайно з'явився до нього. Коли той прийшов, лама сказав:
- Мені потрібна зольна мотузка. Звий із золи її й принеси мені. Трьох баранів дам. Не зів'єш мотузки, не принесеш її мені, твою юрту поберу.
Старий довго думав, як ламі сказати, що із золи не можна мотузку звити. Нарешті придумав, праг сказати, а лами вже й немає будинку — виїхав.
Бадма побачив, що його дядько вернувся чимсь сабоно засмучений і запитав його:
- Що з тобою, дядько?
- Велів мені лама із золи мотузку звити, йому принести. Трьох баранів дасть. Не принесу — юрту й усе барахло побере. Як бути?
- Лягай спати, дядько, — порадив Бадма. - А завтра віддаси ламі зольну мотузку.
Старий улігся спати, а Бадма набрав соломи й звив з неї довгу мотузку. Ранком раніше розбудив старого й сказав йому:
- Побери, дядько, цю мотузку й віднеси ламі. Розстели її біля юрти й підпали із двох кінців. Коли солома згорить, поклич ламу, щоб побрав мотузку.
Старий забрал мотузку, пішов до лами й зробив усі так, як велів Бадма. коли солома згоріла, він покликав ламу й сказав:
- Мудрий лама, я виконав ваше замовлення. Давайте, будь ласка, трьох баранів і беріть мотузку. А якщо вам ще зольні мотузки знадобляться, то я наплету їх за подібною ціною.
Лама скоріше віддав старому трьох баранів і випровадив його. А сам потім довго молився, дякував богам, що так легко відбувся.