Жив один бідний-пребідна людина. Усе своє життя він гнув спину на багатіїв. Та дружина його була батрачкою у багатих, виробляла шкіру, доїла корів. Народивши чоловікові дочку, вона занедужала й злягла.
Звернулися по допомогу до шаманів і шаманкам.
- Помолитесь бурхану, — говорять вони.
У бідняка нічого не було. Побрав він у борг у багатія вівцю, запросив шамана. Але всевишній не допоміг, померла дружина бідняка.
Залишилася у нього дочка восьми місяців. Поки боліла дружина, бідняк побрав у багатія не тільки вівцю, але й гроші, щоб помолитися бурхану. Сабоно задолжался. Як померла дружина, багатій усе вимагає так вимагає;
- Заплати свій борг!
Бідному подітися нікуди, став у багатія орати землю. Щораз він брав дитину із собою на поле, де від комарів і мух сабоно страждала дівчинка. Із труднощами виростив бідняк її до п'яти років. Як здійснилося дочці п'ять років, стала няньчити вона дітей у багатія. У цей час занедужав її батько й помер. Тепер і пошкодувати (сиротку) було нікому. Стали ганяти дівчинку сюди. Коли їй здійснилося вісім років, вона стала пасти телят по тайгових місцях.
Улітку мокла під дощем, терпіла всякі приниження від хазяїв. Їй хотілося розплатитися з боргами батька, але у дванадцять років вона важко занедужала від такого життя.
Запросили шамана.
- Не виживе вона, — сказав шаман.
Показали її ламі.
- Заразна хвороба у цієї дівчинки, — говорить лама. - Якщо залишите її тут, те всіх вона заразить. Швидко відвезіть її звідси на возі так залишіть де-небудь, підстеливши солому.
За порадою лами багатій запросив одного старого зі своєї прислуг і говорить:
- Відвезіть-но цю дівчину куди-небудь так залишіть там.
Бідний старий ледве набрав соломи, посадив її й повіз. Доїхав до одного яру, зіштовхнув її туди разом із соломою й повернувся назад.
Сидить дівчина на соломі, мокне й мерзне під дощем, уночі їй страшно, чекає своєї смерті так гірко плаче. У жару їй пекуче, у дощ сиро й холодно.
У цей час по березовому гаю йшов у свій улус один хлопчик-сирота, який був батраком у іншого багатія. Він отпросился у хазяїна додому днів на п'ятнадцять. По дорозі він зустрів старого років вісімдесяти із тростинкою. Той сидів на березовому труску й курив. Підійшов хлопець до старого й говорить:
- Здрастуйте, дідусь!
- Звідки ти хлопець ідеш? - запитує старий.
- Немає у мене ні матері, ні батька, пастух я у багатої людини. Отпросился у нього на п'ятнадцять днів, прагну побувати у рідних місцях.
- Щасливий ти хлопець, але щастя свого ще не знайшов. Іди прямо по цій дорозі. Там побачиш дівчину, що сидить на соломі. Тобі треба вилікувати її. Багато щастя очікує її у майбутньому. Коли вилікується вона, станете разом жити. Темною ніччю вийдете на вулицю й побачите на вершині східної гори, під білою березою, величезний шматок золота. Крім вас, нікому не знайти це золото. Одружишся на тій дівчині й знайдеш своє щастя.
Хлопець подякував старому й пішов по дорозі далі. Іде він, і раптом з ями, куди вивалюється всяке сміття, почув плач. Прислухався хлопець і тихо направився у ту сторону, звідки чувся плач. Підійшов, а там сидить дівчина, зовсім нагая й закутана у ганчір'я. З очей навіть сльози не течуть. Тільки чутні ридання. Шкода стало хлопцю її. Побрав він дівчинку, загорнув у свій одяг і на руках приніс до батьківського будинку. Ходити вона сама не могла.
Будинок батька стояв порожній, усі вікна розбиті й двір зруйнований. У будинку навіть присісти немає на що. Нарвав він усякої трави, послав у одному куті й поклав дівчину. Вікна забив різними дранками, щоб урятувати її від вітру. Їду для неї він побрав у сусідів. П'ять доби вона нічого не їла й не пилка Хлопець нагодував і напоїв її. Поїла дівчина, і стало їй небагато легше. Розповіла вона хлопцю про своє важке життя. Хлопець став шукати по улусах лікаря.
У цей час з'явився у сусідньому улусі людей, який лікував від різних хвороб. Хлопець пішов до тій людині, зустрівся з ним і запитує:
- Таку хворобу можеш вилікувати?
- Привези, покажи, — відповідає лікар.
Хлопець прибіг до дівчини й говорить:
- Я тебе понесу до (лікареві).
Одяг її у свій одяг, посадив на спину й відправився у той улус. Добрався він туди, показує лікареві. А говорить:
- За ці три місяці вилечу її.
Залишив він дівчину у лікаря, а сам пішов на пошуки їжі й одягу для неї. Дні і ночі, у дощ і у холоднечу працює він на нойони й багатіїв. Щодня приносить дівчині їжу й одяг. Подає він лікареві гроші, а той повертає їх назад зі словами:
- На ці гроші краще купи одяг дівчині.
За три місяці вона зовсім видужала, піднялася на ноги.
Подякував хлопець лікаря й з дівчиною повернувся додому. Налагодили худеньку батьківську хатинку, зібрали постіль, їжу брали у сусідів, так жили.
Одного разу вночі вони вийшли вдвох на вулицю й побачили, що на східній горі щось блищить.
- Що ж це може бути? - запитують вони один одного.
Під високою білою березою лежало золото завбільшки з голову. Побрали вони це золото й принесли додому. З тих поо у них з'явився одяг і їжа, розвели худобу.
Якось заходить той багатій, який викинув хвору дівчину.
Дівчина говорить йому:
- Померла дівчина ожила, не гірше вас тепер живемо.
Багатій просить і благає дівчину:
- Не роби мені зла. Я не забуду, що ти для мене зробила й твій батьки.
З тих пір усі лами й шамани стали боятися їх. А хлопець став більшим нойоном у своєму улусі, вигнав звідти всі, хто робив людям зло. У улусі з'явилося багато грамотн людей, що знають. Дружина навчала жінок. Усі стали добре працювати й жити.