Сабоний Хуштей робив усі завдяки тільки своїй силі. А Тямущий Баштай був дуже вмілим і розумним. Хуштей з помошио сили робив за місяць один віз. А Баштай, проявляючи кмітливість, прибігав до різних засобів, хоча ніде не вчився, майстрував за місяць десять саней і ще дещо. Продавав усе це й добував завжди гроші. Хуштей заздрив Баштаю. Одного разу він спалив усі сани й воза Баштая, коли той був у гостях. Повернувся Баштай і бачить — від саней і возів його залишилися одні чорні вугілля. Дружина Баштая говорить:
- Приходив Хуштей і усе спалив. Прагла вийти так сказати, але побоялася.
Зібрав Баштай усе чорне вугілля у мішок, наповнив до половини й говорить дружині:
- Це вугілля у місто я повезу.
Сіл він верхи на бика, побрав із собою вугілля й відправилося у місто. По дорозі він проїжджав повз володіння багатого хана Хартагая.
Три дочки Хартагай-Хана сидять біля палацу. Баштай подивився на них. А ті запитують:
- Баштай, куди ти їдеш?
- Їду у місто.
- А що у тебе у мішку?
- Гроші.
- Покажіть нам ці гроші, як багато їх у вас! - просять (вони).
- Відстаньте! Коштує ханським дочкам глянути на них, як відразу ці гроші перетворяться у чорне вугілля. Коли перетворяться вони у чорне вугілля, ви що мені за це гроші віддасте?
Ханські дочки наполягають розв'язати мішок, обіцяють йому гроші. Розв'язали мішок — там вугілля чорне лежить.
- Не гроші, а вугілля тут, — говорять дівчини.
- Адже говорив же я вам, що коштує тільки ханським дочкам глянути на гроші — вони відразу перетворяться у чорне вугілля. Що ж мені тепер робити? - говорить Баштай. - Прийде батькові вашому поскаржитися.
Стали ханські дочки його вмовляти:
- Ой! Не говорите нашому батькові. Скільки тут вугіль, стільки ж грошей насипаємо у мішок. Ідіть у кузню й висипте там вугілля.
Баштай висипав на кузні усе вугілля й віддало тем дівчатам мішок. Вони насипали у мішок стільки грошей, скільки було там вугіль.
Баштай із цими грішми поїхав у місто, накупив там усякої всячини й повернувся додому.
Відпустив він бика, а свої покупки із грішми занесли із дружиною додому. Полювання порахувати Баштаю гроші так сил не вистачає, відправляє дружину до Хуштею еа рахунками. Пішла дружина до Хуштею й просить рахунки.
- Навіщо вам рахунки? - запитує Хуштей.
- Баштай з міста дещо привіз, видне, прагне гроші порахувати.
Принесла дружина рахунки. Баштай висипав гроші на постілку й став їх уважати на рахунках. У цей час заходить Хуштей.
- Який же ти гарна людина, — говорить Баштай. - Ти спалив десять моїх возів і саней, перетворив у вугілля. Зібрав я це вугілля у мішок і поїхав на своєму бику. Доїхав до воріт хана й крикнув: «Кому потрібний вугілля чорне?» Хан побрав моє вугілля, віддав мені гроші.
- Хоч кому він може так віддати? - запитує Хуштей.
- Звичайно, віддасть, — відповідає Баштай.
- Повезу-но я три мішки вугілля, — сказав Хуштей і вибіг від Баштая. Прибіг додому, розрубив усі свої вози й сани, зібрав ще дещо, зверху наклав і спалив. Коли усе згоріло, зібрав два мішки вугілля.
- Поїду я до хана, — сказав Хуштей дружині, занурив ті два мішки й поїхав. Доїхав до хана вночі. Зупинив бика біля ханських воріт, став стукати у ворота й кричати:
- Хто побере чорне вугілля? Хто ханські гроші віддасть?
- У воріт хтось голосно кричить. Що з ним робити? - запитують сторожі у хана.
- Вугілля висипте на кузні, а самого відколотите й відправте назад на його бику, — відповідає хан своїм сторожам.
Вийшли ханські сторожі, змусили Хуштея висипати вугілля на кузні. Відколотили його й відправили назад на бику з погрозами. Дуже злий повернувся Хуштей додому.
- Як приїду, відразу вб'ю Баштая, — говорить (він).
Не заходячи додому, він заскочив до Баштаю. Баштая не було будинку, дружина сидить.
- Де Баштай? - запитує.
- Пішов у гості.
- Паршивий Баштай обдурив мене, із-за нього побили мене ханські сторожі. Не зміг я вугілля обміняти на гроші. Раз Баштая ні, тебе вб'ю, — сказав (Хуштей) і прикінчив її.
Хуштей пішов додому. Повернувся Баштай — а дружина лежить мертва. «Цей негідник дружину мою вбив», — догадався він. Обмив він труп дружини, одяг у гарний одяг, посадив попереду иа свого бика, сам сіл і поїхав. Проїжджає він повз ханський палац. Побачили його три дочки хана, що стояли надворі, і кричать:
- Баштай, куди поїхав? Перегоди!
- Бик мій полохливий.
Дочки хана побігли у його сторону. У цей момент Баштай витягся з кишені шило й застромив у бика. Бик відразу ж рвонувся з ревінням. Мертва дружина звалилася з бика. Абияк (Баштай) удержав бика, а мертва дружина лежить (на землі).
- Я ж вам говорив, що бик у мене полохливий. Звалилася з бика дружина моя й умерла. Що ж мені тепер робити? Прийде батькові вашому сказати, — говорить Баштай.
Заходить він до хана й говорить:
- Хан-Панотець, їхали ми із дружиною на своєму бику. Підбігли до нас ваші три дочки й злякали мого бика. Шарахнувся він і пустився навскач, дружина впала й померла.
Розгнівався хан, викликав трьох свої дочок і говорить:
- Навіщо ви злякали його бика й дружину вбили? Дуже страшним для нас це може обернутися. Моє ім'я буде зганьблено, честь моя буде замарана. Усе це треба зам'яти, допомогти йому поховати дружину. Комусь із вас прийде за нього заміж вийти!
Так Баштай поховав свою дружину, побрав заміж одну з ханських дочок, з нею повернувся додому. Приходить до нього Хуштей.
- Де ж таку гарну дружину знайшов? - запитує.
- З мертвою своєю дружиною під'їхав до ханських воріт і крикнув: «Хто побере мою мертву дружину й віддасть живу дочку!» Хан побрав мою мертву дружину й віддав свою дочку, — відповідає Баштай.
- Усякому іншому так може віддати? - запитує Хуштей.
- Звичайно.
Хуштей побіг додому, присуджуючи: « На ханській дочці прагну одружитися», убив свою дружину. Під'їхав із трупом дружини до ханських воріт до вечора й кричить:
- Хан, побери мою мертву дружину, віддай свою живу дочку!
Почув це хан і говорить сторожам:
- Поховаєте його дружину, самого побийте так додому відправте.
Ханські сторожі змусили (Хуштея) поховати дружину, самого поколобродили й відправили назад на бику. У великій люті Хуштей повернувся додому. «Баштая відразу вб'ю й одружуся на ханській дочці», — говорить. Добрався до будинку й відразу заскочив до Баштаю. Заходить — Баштай будинку сидить.
- Паршивець такий, завжди хитриш так обманюєш. Змусив спалити всі мої сани, змусив убити дружину. Ханські сторожі мене побили, а тепер я тебе вб'ю, — говорить.
Хуштей заштовхав Баштая у мішок і пішов убік озера. Дійшов до озера, а воно замерзле й ополонки немає. Кинув Баштая на лід і пішов додому за сокирою й ломом. У цей час прийшов підданий хана, щоб ополонка зробити (напоїти худоба) і побачив мішок.
- Що ж у цьому мішку? - говорить він і торкає мішок. А у ньому людина виявилася.
- Чому ти у мішок заліз? - запитує.
- У водного доктора лікуюся. Одне око у мене поганий так рука одна теж. Швидше розв'яжи мішок!
Підданий хана розв'язав мішок. Виліз Баштай з мішка. У ханського підданого одна нога була хвора.
- Кожної так може вилікуватися? - запитує він.
- Звичайно! - відповідає (Баштай).
- Мене заштовхай у мішок, — говорить той.
Баштай заштовхав його у мішок, міцно зав'язав і говорить:
- Прийде людей, буде ополонка прорубувати, ти нічого не говори, мовчи. Він тебе підніме й понесе до ополонки, ти тільки мовчи.
А сам Баштай відправився по іншій дорозі й погнав до своєї дружини, ханської дочки; худоба. Пригнала худоба й закрила його у дворі.
А Хуштей прийшов на озеро, зробив більшу ополонку й перед тем як кинути туди Баштая, говорить:
- Через тебе залишився я без саней, нарешті я вб'ю тебе.
- Я не Баштай, я ханський підданий, ополонка, що прорубує.
- Не бреши! Знову прагнеш обдурити!
Так заштовхав Хуштей ханського підданого у ополонку й покінчив з ним.
- Нарешті вбив Баштая, поберу його дружину, — говорить (він).
Наспівуючи пісні, він іде додому. Та раптом бачить, що у дворі у Баштая багато худоби закрите. «Звідки ж у Баштая стільки худоби з'явилося», — подумав він і забіг до них. Заходить — Баштай із дружиною сидять і їдять.
- Я ж тебе у ополонку заштовхав. Як ти вийшов? - запитує Хуштей.
- Помисли у тебе, як у бурхана, завжди гарне людині робиш. Ти ж мене у ополонку кинув?
- Кинув.
- Я потрапив на дно озера. Там зустрівся із трьома синами водного Лубсан-Хана. Вони подарували мені ця худоба. Я тільки що пригнав їх, недавно повернувся.
- Це правда? - запитує Хуштей.
- Звичайно, правда!
- Кожному вони можуть так віддати?
- Віддадуть, ще більше можуть дати.
- Спусти-но ти мене у ополонку, — просить Хуштей.
Баштай зробив більшу ополонку, щоб Хуштей міг сам кинутися туди. «Три ханські сини можуть мене щедро обдарити, спущуся я туди за худобою», — сказав він, стрибнув у ополонку, і втопив. А Баштай став жити так поживати з ханською дочкою й розлучати худобу. Так помер сабоний Хуштей, а розумний Баштай зажив щасливо.