У давні колишні часи жив якийсь хан. Була у нього дружина й син по імені Бата Ошор. Жили вони щасливо, у радості й згоді. Але одного разу занедужала дружина хана й померла. Залишився хан з малолітнім сином на руках. Важко їм довелося. Та подумав хан, не чи одружитися йому ще раз. Довго роздумував і нарешті вирішився. Привів у будинок дружину з маленьким сином, ровесником Бата Ошора.
Незабаром після одруження став хан у шлях-дорогу збиратися. Захотілося йому об'їхати й оглянути свої незліченні череди, а заодно й на звірів пополювати.
Спорядився хан у мисливські одяги й на ранньому світанку виїхав знадвору, залишивши будинку Бата Ошора й нову дружину з її сином.
Відіграють діти на вулиці, а нова ханша очей з них не спускає. Ось і помітила вона, що Бата Ошор у всіх іграх хана зображує, а її син — раба. Дуже не сподобалося це ханші, затаїла вона злість на Бата Ошора й, коли вернувся хан, нашептала йому брехливі слова:
- Дорогий чоловік, коли відіграють наші діти, те мій син завжди верховодить, стаючи ханом-переможцем, а Бата Ошор ходить у переможені. У нього погана доля. Не чи краще його спровадити знадвору?
Почувши це, сабоно зазасмучувався хан. Жалко йому сина, але з долею не посперечаєшся.
Коли здійснилося Бата Ошору шістнадцять років, занурив батько на дев'ять верблюдів їжі на дев'яносто днів і строго покарав синові:
- Відправляйся на далекий захід і добудь у володіннях Шаазгай хана його чарівного вороного коня. Без видобутку не вертайся.
Робити нема чого, відправився Бата Ошор у дорогу-дорогу. Їхав він, їхав і зупинився на ночівлю. Зняв вантаж з верблюдів, їжу готовити початків. Варить їжу — і раптом п'ятеро хлопців перед ним стали, немов з-під землі виросли. Бата Ошор зняв пробу з варива, а назване, що з'явилися говорять йому:
- Ми теж зголодніли, нагодуй нас.
- Давайте свої чашки, — не роздумуючи, погодився Бата Ошор.
Вийняли некликане чашки, що з'явилися, через пазуху, а вони з людських черепів зроблені.
- Чому ви їсте з такого посуду? - запитує Бата Ошор.
- А ми чорти, — відповідають ті.
Дісталося кожному по шматкові м'яса, але чорти говорять: «Ми спочатку м'ясо на вогні присмажуємо, щоб воно измельчилось, а потім їмо», — вивалили м'ясо на вугілля, дочекалися, поки воно обвуглилося, і тільки після цього з'їли. Коли чорти зібралися йти, Бата Ошор запитує у них:
- Ви ще повернетеся, щоб на сон прийдешній закусити?
- Ні, ми вже ситі, — сказали чорти й пішли.
Залишився Бата Ошор один. Розставив він дев'ять верблюдів колом, а у середині кола послав таку постіль, начебто у ній людина спить, сам же сховався за одним з верблюдів. Перед світанком, у саму сонну годину, чорти знову подарували. Побачили постіль і тлумачать меж собою: «Геть він спить», — а потім один іншого підштовхує: «Ти йди!»; а іншої у відповідь: « Ні, ти!»
Найголовніший з них, по імені Жабаадай, підкрався до постелі й кинувся на неї. Тоді Бата Ошор крикнув через верблюда:
- Ви переступили рису кола, і за це я перестріляю вас із лука! Ви ж дали слово не вертатися, а самі вбити мене здумали?! — і відразу пустив стрілу у Жабаадая. Стріла заділу чортові ніс, і завив він, звертаючись до інших:
- Подайте мені мої ліки!
А Бата Ошор схопив чорта за шкірку й запитує:
- За що ви прагли вбити мене?
- Не запитуй і не гнівайся сабоно, — відповідає Жабаадай. - Я відтепер стану служити тобі вірою й правдою.
- А що це за ліки, які тобі друзі дали? - не відстає Бата Ошор.
- Воно чарівне, — сказав Жабаадай, намазав собі ніс цілющим зіллям і обернувся невидимкою.
Окликнув його Бата Ошор раз, окликнув іншої. «Я отут, поруч із тобою», — відповідає Жабаадай.
Так і відправилися вони у шлях: Бата Ошор, а поруч — невидимий чорт Жабаадай.
Чи Довго, чи коротко, доїхали до розвилки трьох доріг і побачили на пришляховому камені такі слова: «Ліворуч поїдеш — коня втратиш і сам загинеш. Прямо поїдеш — залишишся живим, але безкінним. Поїдеш праворуч — бути коневі без сідока». Бата Ошор говорить Жабаа-Даю:
- Поки ти невидимий, скакай по першій дорозі й дізнайся усе. А я поки чай заварю.
Не встигнула вода закипіти, як Жабаадай назад скакає.
- Що ти бачив, що довідався? - запитує Бата Ошор.
- Бачив я юрту, у якій живе зла баба-товстуха. Але ти не бійся цю відьму, я завжди поруч буду.
Поїхали Бата Ошор з Жабаадаем по тій дорозі. Під'їхали до самотньої юрти й зупинилися. Бачать: навколо людські черепи валяються. Заходить Бата Ошор у юрту й запитує у баби-товстухи:
- Дозволь, бабуся, ніч переночувати.
- Це можна, — відповідає баба. - Але відповідай мені, молодець: чи далеко шлях тримаєш?
Розповів їй Бата Ошор про свій нестаток, про коня чарівного вороного. Тим часом баба нагодувала, напоїла Бата Ошора, постіль послала. Сама відправилася у інший кут, на своє ліжко вляглася. А Бата Ошор усе думає й думає: «Звідки людським черепам на старухином дворі узятися?»
- Око з неї не спускай, — покарав він Жабаадаю, ліг у постіль, а сон не йде.
Посередині ночі зашуміло-загриміло. Увійшли у юрту п'ять хлопців, п'ять старухиних синів. Обрадувалася баба їх приходу:
- Як вам промишлялось, синочки мої? Як вам воровалось? Що сьогодні добули? Якщо ви голодні, то я вам пригощання приготувала. Гляньте: який молодець спить-почиває, про свою погибель не знає.
- Не голодні ми, — відповідають сини. - Зі своїм видобутком приїхали: ханську дочку у дворі прив'язали, а двома її сановниками закусили по дорозі.
- Раз так, — розсміялася баба-товстуха, — те моє частування на завтра залишимо, нехай поспить.
Уляглися сини спати, угомонилася баба-товстуха. Тоді Бата Ошор говорить Жабаадаю:
- Побери чарівну шаблю, що висить на стіні північної сторони, і відрубай голови цим п'яти шулмусам.
Підкрався Жабаадай до стіни, зняв чарівну шаблю, зніс голови шулмусам і накрив убитих ковдрами. Потім підійшов до баби, скрутив її по руках і ногам, до ліжка прив'язав.
- Вставайте, сини мої! Виручайте вашу матінку! - стала кликати баба-товстуха.
- Сплять твої сини, — говорить Бата Ошор.
Сіпнулася баба, прагла глянути на своїх синів, але ні рукою, ні ногою не поворухнути — путо заважало.
- Чому ти, лиходійка, годуєш своїх синів чоловічиною? - запитує Бата Ошор.
- Ми, шулмуси, споконвіків на людей полюємо, — відповідає баба-товстуха.
- Скінчилося ваше полювання! - сказав Бата Ошор, забрал чарівну шаблю й вийшов у двір, залишивши бабу на вірну погибель. Дивиться: а до конов'язі дівчина-красуня міцно-преміцно ременями прикручена.
- Хто ти така? - запитує Бата Ошор.
- Я ханська дочка, — відповідає дівчина крізь сльози. - Пішла я прогулятися у супроводі двох сановників. Але отут напали на нас п'ятеро шулмусов, і ось я тут, а від сановників моїх тільки кісточки залишилися.
- Немає більше шулмусов у живих, а виходить, і боятися тобі нікого, — говорить Бата Ошор. - Я сам проводжу тебе додому. - Розплутав він міцне путо, розв'язав тугі вузли, звільнив дівчину. А потім кликнув Жабаадая, і поскакали вони втрьох далі.
Коли спереду здався чудовий палац із великий кількістю людей у жалобних одягах, дівчина сказала Бата Ошору:
- Не інакше як справляють по мені поминки. Адже з тих пір як я зникла, пройшло п'ять днів. Сходь, попередь моїх батьків. Скажи їм про моє рятування, тільки обережно, а то не перенесуть вони нежданої радості. Я ж поки тут побуду.
Зайшов Бата Ошор у палац, чинно привітався з усіма. Сумні хан з ханшею поштиво зустріли гостя, під руки побрали, за стіл посадили.
- Для чого у вашому будинку роблять молитву набожні лами? - запитує Бата Ошор.
- Була у нас єдина дочка-дангина, — відповідає хан. - Відпустили ми її погуляти разом із двома сановниками. Та з тих пір їх ні, як у воду канули. Ми не знаємо, куди подіялася наша дочка, але думаємо, що трапилося саме гірше, тому й запросили ушанованих лам на поминальну молитву. - Після цих слів хан вилучив голову у великому сумі, а ханша заридала.
- Панотець хан, матінка ханша, — звернувся до хазяїв Бата Ошор, — не треба так убиватися, я знайду вашу дочку.
Хан і ханша руками замахали.
- Що ти, що ти! - говорять. - Та її не знайдеш, і сам голову складеш.
- А я говорю, що поверну вам дочка! - стоїть на своєму Бата Ошор. - Тільки не падайте від радості у непритомність.
Через малий час повернувся Бата Ошор у палац разом з дангиной. Хан з ханшею, не пам'ятаючи себе від радості, стали свою дочку обіймати-цілувати. Кинули лами читати поминальну молитву по живій людині, вийшли непомітно.
У нагороду за порятунок дочки хан подарував Бата Ошору чудесного гнідого коня. Відправилися Бата Ошор і Жабаадай далі. Їхали, їхали й нарешті приїхали у володіння Шаазгай хана. Бата Ошор відправив Жабаадая дізнатися, де перебуває чарівний вороний кінь.
Не гаючись, відправився Жабаадай на подвір'я Шаазгай хана. Через малий час вернувся назад і говорить:
- Чарівний вороний кінь замкнений у чавунній коморі, обгородженій кам'яною стіною. Важко буде уводити, увести до ладу нього добратися.
- Не сутужніше, чим шулмусов перемогти, — сказав Бата Ошор.
Згадав він про чарівну старухиної шаблі, змахнув нею раз — усі замки, усі запори із чавунних воріт злетіли, змахнув інший раз — ворота самі відчинилися. Вивів Бата Ошор із чавунної комори чарівного вороного коня, сіл на нього, Жабаадай сіл на гнідого, і поскакали вони назад.
Чи Довго, чи коротко, приїхали у рідні краю. Бата Ошор відправив невидимого Жабаадая до батька так до мачухи з наказом: «Сходь, дізнайся, що говорять про мене». Прийшов Жабаадай у палац і чує розмова хана з ханшею:
- До приїзду нашого сина викопаємо яму глибиною у дев'яносто сажнів. Накриємо її гарним килимом. Приготуємо побільше арзи й хорзо. Поставимо частування на золотий столик. Посадимо за нього сина, як найдорожчого гостя. Будемо стравами годувати, винами напувати. А коли він сп'яніє, поберемо під руки й під солодкі мовлення поведемо по килиму. Отут наш дорогий гість і провалиться у девяностосаженную яму.
Повернувся Жабаадай і розповів почуте Бата Ошору. Засмутився Бата Ошор, а Жабаадай йому говорить:
- Не вішай голови, я поруч із тобою буду. Коли ти приведеш чарівного вороного коня, який може по небу літати, під землею скакати, то батько з мачухою дуже обрадуються, посадять тебе за золотий столик. Ударять у північний барабан — зберуть підданих північної сторони, ударять у південний барабан — зберуть підданих із усього півдня. Будуть пригощати тебе арзой і хорзо. Ти прикинься п'яним посередині бенкету. Тоді поведуть вони тебе по килиму, умовляючи поспати. Отут ти й провалишся у девяностосаженную яму. Але не клич мене на допомогу, а крикни лише: «Випивши вина, сп'янів молодець; закуривши тютюн, ослабнув украй!» Та я тебе визволю з ями.
З'явився Бата Ошор до батька й мачусі разом з Жабаадаем, невидимим для ока. Хан з ханшею раді-радешеньки:
- Син привів нам чарівного коня, який може по небу літати, під землею скакати!
Посадили вони Бата Ошора за золотий столик. Самих знатних сановників до застілля запросили. М'ясо десяти корів подали, багато арзи, ще більше хорзо виставили. Годують, напувають Бата Ошора. А молодець наш, прикинувшись п'яним, говорить:
- Дорогі мої, золоті мої, утомився я з дороги, притомився. Відведіть мене у опочивальню, відпочити прагну.
Побрали два сановники Бата Ошора під руки й повели по гарному килиму у приготовлену пастку. Ступив Бата Ошор раз, ступив інший і провалився у девяностосаженную яму, встигнувши крикнути: «Випивши вина, сп'янів молодець; закуривши тютюн, ослабнув украй!» Почув ці слова Жабаадай і визволив Бата Ошора з ями.
Отут Бата Ошор і звернувся до народу зі словами:
- Слухай мене, народ чесної! Розсудите нас, люди добрі! Вигнали мене з будинку батько з мачухою, тільки-но мені шістнадцять років стукнуло. Веліли дістати їм чарівного вороного коня Шаазгай хана. Не раз я був на краю загибелі, смерті у очі дивився, але на двадцять другому року життя виконав батьківський наказ — добув чарівного коня. А батько з мачухою не порахувалися з моєю працею й моєю доблестю. Вирили яму глибиною у дев'яносто сажнів і прагли мене погубити, щоб кісточки мої білі згнили у безодні. Гірко мені й страшно за таких батьків. Люди добрі, скажіть, що мені робити з ними?
Зашумів народ, захвилювався. Відповідають люди:
- Мачуху твою за таке підступництво слід стратити, прив'язавши до хвостів дев'яноста коней.
- Наш хан-панотець, — подав голос сивоволосий старий, — раніше опікувався про нас. Коли ж побрав другу дружину, зовсім крутим став. Тому ми думаємо, що у цьому винувата нова ханша.
Ще пущі колишнього зашуміли люди, а потім розв'язали:
- Бата Ошору замість батька ханом бути, а мачусі у нього у служницях ходити.
Після цього Бата Ошор звернувся до народу:
- Скажіть мені, люди добрі, чи може чорт стати людиною?
Тоді підійшов до нього всі той же сивоволосий старий і говорить:
- Чув я у молодості від колишніх людей: якщо риса побороти й обмазати його ступню своєю кров'ю з підмізинного пальця, те будь-який чорт людиною стає.
Тоді окликнув Бата Ошор невидимого Жабаадая, і стали вони боротися.
Дивується народ: «З ким це наш новий хан бореться? Не зі своєю чи тінню?»
А Бата Ошор тим часом обмазав ступню Жабаадая кров'ю з підмізинного пальця. Негайно ж прийняв Жабаадай людський вигляд і встав поруч зі своїм другом.
Сіл Бата Ошор на ханський трон, а Жабаадай його правою рукою став, першим радником.
Зажили вони щасливо й у достатку, радуючи свій народ.