Давним-давно жив Жартівник хлопець. Іде одного разу цей хлопець, а назустріч йому багата людина. Багатій говорить Жартівникові:
- Жартівник хлопець, розкажи свої жарти.
- Сказав би я тобі жарт, так забув їх усі будинку, — відповідає йому Жартівник. - Дай мені свій коня, і я привезу свої жарти.
Віддав багатій йому свій коня. Побрав той хлопець кінь багатія й відправився додому. По шляху заїхав у будинок до одним багатіям. Дружина багатія запитує Жартівника:
- Звідки ти, Жартівник?
Відповідає їй хлопець:
- Прийшов я до вас за грішми.
- Які гроші ти просиш у мене? Я не повинна тобі, — гнівається дружина багатія.
- Це ваш родич послав мене до вас за грішми, — відповідає хлопець. - Він навіть дав мені свій коня (щоб я приїхав сюди). Якщо не вірите, подивитеся, вона коштує у дворі.
Подивилася у вікно та жінка, а там і справді коштує кінь її дядька.
- Довідаєшся цей коня? - запитує хлопець.
- Так, це кінь мого дядька, - відповідає вона.
- Раз ви визнали коня свого дядька, то прийде вам дати гроші, — говорить їй хлопець.
Дружина багатія дала хлопцю цілу оберемок грошей. Побрав гроші Жартівник, сіл на коня й далі поїхав.
Їде хлопець, а назустріч йому купці із трьома возами різного товару. Побачивши їх, Жартівник витягся через пазуху гроші й заштовхав їх під хвіст своєму коневі. Під'їхали купці. Жартівник запитує у них:
- Чому торгуєте?
- У нас є усе, що прагнеш, — відповідають купці.
- Покажіть же мені свої товари, — просить Жартівник.
Розкрили купці свої скрині так ящики, показують свій товар.
- Скільки коштує цей товар? - запитує хлопець.
Купці відповіли.
Пошарив Жартівник у себе у кишені й говорить:
- А, забув я свої незліченні гроші будинку... Перегодите-но, адже кінь мий грішми випорожнюється.
Сказавши так, Жартівник ударив свого коня батогом. Підстрибнув кінь — і негайно посипалися гроші з-під його хвоста. Сабоно здивувався один купець і остовпів. Жартівник накупив собі товари на ті гроші. Поласився купець на цього коня.
- Віддай мені свого коня й побери три вози товару, — просить купець.
Жартівник говорить:
- Боронь боже, сказав ти неможливе, коня цього я нізащо не проміняю.
Але купець будь-що-будь розв'язав виміняти цього коня й випросив його у Жартівника. Приїхав він додому й говорить дружині: « До самої смерті своєї не будемо тепер потребувати грошей. Я роздобув собі коня у якого замість г... срібло й золото сиплються».
Одного разу купцеві дуже знадобилися гроші й став він бити свого коня батогом. Випало кілька монет. Заспокоївся купець і живе собі, ні про що не засмучується.
Тим часом Жартівник привіз додому три вози товару й разодел своїх дітей і дружину.
Одного разу, відправляючись у поле, Жартівник побрав із собою три калачі й одну криву паличку. Поклав калачі свої у яму й сидить у дороги. Їде по дорозі багатій із трьома возами борошна, щоб продати її у місті.
- Що ти сидиш тут, Жартівник? - запитує багатій.
- Із цієї ями виходять готові калачі, ось я й прагну принести додому калачі й булки.
- Що ти говориш дурості, дурень, — говорить багатій.
- Коли не віриш, то зараз витягнуся калачі своєю кривою паличкою, — говорить хлопець.
На очах у багатія витягся Жартівник калач із ями. Дуже здивувався багатій:
- Це що ж, хто завгодно може витягати калачі?
- Чому б і ні, — відповідає йому Жартівник.
Багатій:
- Побери мої три вози борошна, а цю паличку віддай мені.
- Нізащо не праг я міняти свою паличку, але міняю її як тільки тому, що ти просиш.
Привіз Жартівник три вози борошна додому й живе розкошуючи, ні у чому не має потреби.
Тим часом кінь перестав испражняться грішми. Догадався купець, що його обдурив Жартівник, і пішов шукати його, щоб убити. Довідавшись про це, Жартівник забив свого чорного барана а кров'ю його наповнив шлунок барана, засунув під мишку своїй дружині, надяг на неї одяг і говорить їй:
- Коли прийде купець, ти не готов для нього частування. Коли ж я скажу: «Дружина, готов, частування для гостей», ти вилай мене й вимов: «Ти всякого пройдисвіта ухвалюєш за гостя». Як тільки ти скажеш так, я поберу ніж і пирну у баранячий шлунка, що у тебе під пахвою. Ти повинна відразу ж повалитися як мертва. Коли ти впадеш, я скажу: «Де ти, мій батіг, що воскрешає мертвих, що й збагачує бідних?» Потім зніму із правої стіни батіг і вдарю тебе нею. Ти негайно ж повинна підхопитися.
Поки вони так домовлялися, прийшов обманутий купець. Жартівник говорить:
- У, до нас гість прийшов! Сюди, сюди проходите, — саджає його за стіл.
- Жартівник, ти надув мене, — говорить купець.
- Так невже?
Сказавши так, він звернувся до дружини:
- Адже гість прийшов, готов частування, готов скоріше частування!
Дружина:
- Усякого пройдисвіта ще за гостя ухвалюєш.
Жартівник зі словами: «Ах ти, погана баба», пирнул ножем свою дружину під мишку й догодив у баранячий шлунка, наповнений кров'ю.
Дружина впала горілиць, а з баранячого шлунка кров із шипеньем полилася. Злякався купець, аж остовпів.
- Убив я свою дружину у люті, — говорить купцеві Жартівник. - Де мій батіг, що воскрешає мертвих, що й збагачує бідних?
Говорячи так, зняв із правої стіни батіг і вдарив нею разу три дружину. Дружина відразу схопилася на ноги. Пущі колишнього здивувався купець.
- Жартівник, а Жартівник, навіщо мені мої товари, поступися-но мені краще цей батіг. Тоді ми будемо у розрахунках із із тобою.
- Віддаю я цей батіг як тільки тому, що ти просиш її, нікому іншому не віддав би її, — поступився Жартівник.
Побрав купець батіг і відправився додому. Приходить він додому, а у нього гості сидять. Купець говорить дружині:
- Швидше готов частування!
- Немає зараз нічого готового, — відповідає йому дружина.
- Ах ти, погана баба, ще покрикуєш на мене! - закричав купець і вбив свою дружину.
«Мертвих, що воскрешає, бідних батіг, що збагачує, де ти?» — говорить купець, вистачає батіг і починає стібати нею свою дружину.
Звичайно, мертву бий не бий — однаково не встане. Гості ж подумавши, що купець збожеволів, сповістили про це ханові й нойонам. Ті веліли сховати купця у буцегарню-яму. Так Жартівник обдурив купця, який умер у у'язниці.
Потім він своїм уменьем і спритністю переміг багатіїв і нойонів. З тих пір зажив розкошуючи.