Одна людина приїхала у гості до родички й прив'язав свого осла у їхніх дверей. А осів той відв'язався й пішов пастися. Бігає (хазяїн осла), шукає його й запитує у зустрічного хлопця:
- Не чи бачив осла?
- Якого? Сліпого на ліве око, на задню ногу кульгавого, навьюченного старим зеленим мішком з ячменем?
- Точно, точно, він і є.
- Немає не бачив я, — відповідає хлопець.
- Як не бачив? Тільки що ти всі його прикмети перелічив, — став винити його та людина.
Схопив він хлопця, повів до судді й сказав, що він украв його осла.
- Що, за сліпого мене ухвалюєте! Я помітив сліди на дорозі. Ліва задня нога його нетвердо й легенько ступала, і я зрозумів — кульгавий був він. Щипав він траву тільки праворуч, а траву ліворуч не бачив він, тому я зміркував, що він сліпий був на ліве око. Коли він скрібся про дерево, зелені зерна роняв, ячмінь розсипав, я й зміркував, що мішок був дірявий, — говорить хлопець.
Вислухав суддя усе це, накричав на людину, що втратила осла, а того хлопця виправдав.