У пекучий полудень, обливаючись потім, віз старий кінь важкий віз, а маленька собачка бігла поруч, ховаючись у тіні від воза, і голосно гавкала.
До вечора кінь ледь-ледь дійшла до хазяйського будинку. Хазяїн випріг її й прив'язав до стовпа. Собачка лягла поруч, скаржиться:
- Ох, утомилася! Ох, болять ноги, ломить спину! Худе життя, хоч умирай.
- А що ти робила? Тому утомилася? - запитала коня.
- Безсоромна, ще й запитуєш! Так я ж тебе гавкаємо підганяла. Ти б, стара шкапа, і зараз тяглася по дорозі.
Собачка хвіст догори задерла, горда, важлива походжає.
Тупнув кінь сердито про землю копитом — хвалькувата собачка піджала хвіст і втекла.