У одному селі водилося з півдюжини курей, і знесли вони десяток яєць. А отут, як на гріх, одна жінка говорить:
- Дай-но я почастую наших курей зіллю, щоб краще неслися!
Набрала пригорщу солі й посипала курям. Кури наклювалися солі й у той же година передохли, і у всьому селі тільки й залишилося що десяток яєць. Саме у цей час наскочили у село жандарми й ось змовляються:
- Що будемо на вечерю є?
- Яєчню!
Розбили для них усі яйця, тільки одне вціліло.
- Що ж мені одному у всьому селі робити? - викликнуло вціліле яйце. - Утечу-но я звідси! Та єдине яйце втекло із села у ліс. А у лісі зустрівся яйцю півень. Углядів він яйце й кричить:
- Куди шлях тримаєш, дороге яєчко? А яйце у відповідь:
- Та не запитуй, дорогий півень! Дошкулила мене лихе лихо! Хто б у нашому селі не зупинився на нічліг, першою справою змовляються, чому б з дороги підкріпитися. Яйцями! Було нас десять штук, дев'ять яєць знищили. Тільки я у тому побоїщі вціліло. Ну, думаю, треба рятуватися, побрало та й покотило у ліс! Говорить йому півень:
- Та із мною у точності така ж історія приключилася: хто не зупиниться у нашому селі, першою справою змовляються: Що будемо за вечерею є? Та не довго думаючи вирішують закусити смаженим півнем. Було нас п'ятнадцять товаришів, чотирнадцяти голови геть, тільки я один з побоїща живим вибрався. Ну, думаю, немає мені порятунку й розв'язав, поки не пізно, у ліс податися.
Подружилися яйце з півнем, і пішли вони далі вдвох. Набрели яйце й півень на валун-номінь, а на ньому кішка сидить. Запитує кішка:
- Куди, миле яєчко, шлях тримаєш? А ти, друже півень, куди бредеш? Відповідає яйце:
- Та не запитуй, Кішка! Лихе лихо нас допекло. А кішка допитується:
- Так що таке з вами трапилося?
- Ах, кішка дорога, нечуване нещастя! Злі люди перебили всіх
Наших товаришів, тільки ми з моїм другом півнем у живі залишилися. Але й нам загибель загрожувала, ось ми й розв'язали у ліс утекти. Либонь, думаємо, поживемо ще трошки!
- Ах, милі ви мої! - говорить їм кішка. - Та я всяких образ натерпілася, тому що у нашому селі живуть жахливо злі люди. Як ледве у них м'ясо вийде, негайно на кішку провину звалять - кішка, мол, м'ясо слопала! Піймають бідолашечку й приб'ють до півсмерті. Скінчиться пшениця, а вони, лиходії, знову за своє: Миші пшеницю потруїли, а кішка й не думає їх ловити! Та знову нещасна кішка страждає. А то ще буває, подряпається дитина або просто заб’ється де-небудь - а хто винуватий? Знов-таки кішка. Подивитеся - кішка віднімала у нашої дитини м'ясо з рук і подряпала його. Та давай кішку лупити. Сечі ні, до чого мені це биття набридло, і втекла я у ліс. А тепер ось прошу вас - прийміть мене у товариші.
Подружилися яйце, півень і кішка й відправилися далі втрьох. Ішли вони лісом, ішли й вийшли на галявину, а на галявині пасеться осел. Побачив осел півня, яйце й кішку, вітав їхньою своєю прекрасною піснею, а потім запитав:
- Куди йдете, дружна команда? Відповідає йому яйце:
- Натерпілися ми лих, ослик дорогою! Безсовісні люди з нашого села зовсім нас замучили, просто сил наших більше не стало, і втекли ми від них у ліс.
- Та я настраджався досита, - відгукнувся осел. - Самі поміркуєте. Якщо треба горщики на базар везти - вантажать на осла. Дрова з лісу на ослу тягнуть. Глину для горщиків - теж на ослу. Воду возять на ослу; сіль - на ослу; гній у поле - і те на ослу! Набридла мені таке життя, підняв я свої вуха й клуса у ліс припустився. Миле яєчко, і ти, півень, і ти, кішка, - прийміть мене у товариші! Дозвольте і я піду разом з вами!
- Ну що ж, мабуть! - відповіло яйце, і осів пішов з ними разом. Ось виходять вони до струмка, а у струмку баран воду п'є.
Запитує їхній баран:
- Куди направляєтеся, дружна команда?
- Жене нас лихо, приятель! - відповідає баранові яйце.
- Що за лихо вас жене?
- Страшне лихо, друг дорогою! А ти чому у лісі бродиш?
- Ах, і не запитуй, біле яєчко! Хазяїн мій - сущий злидень! Він продав усіх моїх товаришів баранів, мене одного пощадив. Нав'язав мені на шию величезний дзвін і поставив ватажком овечої череди. Тепер я за всі у відповіді. Потруїть яка-небудь вівця зелень у поле або у город забереться, а я своїми боками віддувайся. Не стало більше моєї моченьки зносити такі мучення, і розв'язав я укритися у лісі. Скажіть, дружна команда, не чи приймете ви мене до себе у товариші?
- Тому ж, зрозуміло, приймемо! - погодилося яєчко. Пішли далі всі разом - яйце, півень, кішка, осів і баран. Бредуть вони лісом і раптом виходять на галявину. А на галявині вовк лежить. Побачив їхній вовк і запитує:
- Куди йдете, дружна команда? Відповідає яйце:
- Ах, друг мій сірий вовк! Вигнала нас із будинку лихо!
- Що за лихо, біле яєчко?
- Жах яке лихо! Злі люди з нашого села зі світла нас зживали, ось ми й утекли у ліс! Говорить їм вовк:
- Ах, я теж чимало горя сьорбнув. Яка живність не пропаде у людей, вони усе на вовка валять: Вовк, мол, з'їв! Та давай мене труїти. Образився я на таке звертання, пішов у ліс і ось зустрівся з вами.
Пішли далі разом. Виходить компанія на лучку, селі відпочити. Отут вовк і говорить:
- Ну, що тепер робити будемо? Зголоднів я щось! Кого б мені з'їсти?
- Я для тебе не годжуся, дуже вже я маленьке! Одне яйце для вовка - що слонові дробинка! - відгукнулося яєчко.
- А у мене боляче пір'я багато, - поспішив помітити півень, - ощиплеш мене - нічого й не залишиться.
- А у мене пазурі довгі, ще подряпаю тобі нутро, - вставила кішка. Говорить осел:
- А я хоч і великий, так що користі - дивися, який я худий! Шкіра так кістки, а м'яса зовсім немає!
- Зате я й великий і жирний, - сказав баран. - Мною ти досита наїсися! Розкрій упасти ширше, а я розбіжуся й підхоплюся тобі у глотку живцем. Вовк устав і розкрив упасти. А баран розбігся, так як вистачив вовка рогами по чолу. Звалився вовк і здох.
- Ого! - викликнуло яйце. - Але ж баран-те вовка вбив! Хто тепер гашу понесе?
- Я не можу, - відгукнувся півень.
- Та я не можу, - говорить кішка.
-А я звик ваги тягати, - сказав осел, - вантажите вовка на мене. Звалили вони вовчу тушу на осла й пішли далі. Раптом бачать - перед ними будинок. Та розв'язали у тому будинку заночувати. Стали через забір перебиратися. Яйце абияк перекотилося, півень розкрив свої крила й перелетів, кішка видрала на забір, а звідти зіскочила вниз. Баран з ходу перемахнув. А ослові дарма не здолати отаку висоту, тому що у нього на спині вантаж лежить важкий. Нарешті розбігся осел щосили й перестрибнув із гріхом навпіл, а вовча туша звалилася у нього зі спини й упала під забір. Ось входить яйце, півень, кішка, баран і осів у будинок, глядь, а у будинку повнісінько вовків! Сіли вечеряти, стали пити за здоров'я один одного. Підняли заздоровницю й на честь отамана, а яйце й говорить:
- Будьте й ви здорові, як той, хто лежить під забором!
- А хто там під забором лежить! - запитують вовки. - Давайте сходимо подивимося!
Підійшли й бачать - під забором дохлий вовк валяється! Злякалися вовки - і навтьоки у ліс. Забилися у саму хащу, отут один вовк і спохватився:
- Ну, не чи дурна ця справа - самі у ліс утекли, а яєчну команду у будинку залишили! Давайте повернемося й подивимося, що вони там роблять!
А вовки ні у яку не погоджуються.
- Не бійтеся, дурачье нещасне! Нічого з вами худого не трапиться! - Що ж ти нам велиш робити?
- Давайте повернемося назад. Ви почекаєте мене за забором, а я ввійду й будинок: не боюся я команди яєчної. Я сабоніше їх усіх! Що проти мене біле яєчко, так пухнатий сірий звірок, так задира на ходулях, так дохлятина на чотирьох ногах? Як розкрию я впасти - так і кинеться дохлятина бігти, а жирного так білого я схоплю й проглочу!
Повернули вовки назад до будинку. Підійшли до забору й зупинилися, а хоробрий вовк прямо до дверей направився. Побачила його яєчна команда, стривожилася.
- Куди нам подіятися? Зараз вони всіх нас зжеруть до єдиного! А яйце-отаман і говорить:
- Я зариюся у золу, півень нехай на стельову балку злетить, кішка під крамницею причаїться, осів - за дверима, а баран нехай у закутку сховається. Як тільки вовк увійде у будинок, я почну попихивать під золою, вовк підійде до вогнища й стане вогонь роздмухувати, а я спалахну під золою й обдам вовчу пащу полум'ям. Кішка у ту ж мить з-під крамниці нехай вискочить і полосне його пазурами по очах, баран буцне рогами зі свого закутка, осів за дверима копитами застукає й затрубить у весь голос, а півень нехай скакає з балки на балку й кричить кукареку!.
- Глядь, уже вовк на порозі. Увійшов, а у будинку порожньо! Лише жар у вогнищі тепліє. Здумав вовк вогонь розпалити так оглядітися як випливає. Став на вугілля дути, а яйце спалахнуло під золою й обпалило полум'ям вовчу пащу. А отут кішка з-під крамниці вискочила й полоснула його пазурами по очах, баран стрибнув із закутка й буцнув вовка рогами, півень заметався з балки на балку й закукурікав, а осів затрубив і копитами за дверима застукав.
Вискочив вовк із будинку й із усіх ніг до своїх кинувся. Прибіг, а вовки й давай випитувати - що там так як там. Огризнувся вовк:
- Відв'яжіться від мене! Мені й згадувати огидно! Подумайте тільки - круглий белячок зарився у золу, пухнатий звір під крамницею схоронився, задира на ходулях злетів на балку, жирний так білий у закутку сховався, а дохлятина на чотирьох ногах за дверима причаїлася. Входжу я у будинок - порожньо! У вогнищі жар тепліє. Я й розв'язав вогника розвести так оглянутися як випливає. Подув на вугілля, а маленький белячок як спалахне під золою, так як обдасть мене полум'ям, пухнатий звір з-під крамниці вискочив, так як полосне по морді пазурами, жирний так білий вистрибнув зі свого закутка, як буцне мене рогами, а дохлятина на чотирьох ногах за дверима сурмить: Поду-Ать його сюди-а-а! Задира на ходулях метається з балки на балку, заливається: Подати його сюди! Кукареку! Ну, думаю, ще не вистачало мені у лабети до дохлятини попастися! Не вистачало, щоб підняли мене під стелю до задири на ходулях! Отак, мабуть, до своїх не повернешся!
Вислухали вовки свого товариша й стрімголов у ліс кинулися. А яйце-отаман зі своєю командою й по нинішній день господарює у вовчому будинку.