Розповідають, що у далекі часи жив у Стамбулі турків по імені Бекри-Муйо. Від батька він одержав величезну спадщину, але усе проїв і пропил. Ходив він по вулицях, загорнувшись у вовняну ковдру, а на голові носив дивну шапку, з-під якої витикалася кіска. Зустрів його якось турецький султан п'яним. Став йому вимовляти, що він батьківське багатство промотав і дійшов до такої ганьби. Бекри-муйо розсердився й говорить султанові:
- А тобі яка справа, що я п'ю? Гроші адже мої? Може, ти думаєш, у мене грошей немає? Ну-но, за скільки продаєш Стамбул?
Султан хоча й знав, що у Бекри-Муйи немає ні гроша за душею, але подумав: раптом його підмовив хто, у кого є гроші? А якщо пообіцяти, то вже потім від свого слова не відмовишся. Султан і говорить:
- Ні за які гроші не продам тобі, Муйо, усього Стамбула, а ось половину - купуй. А там уже як-небудь удвох будемо царювати. А Муйо у відповідь:
- Добре. Завтра ранком принесу тобі гроші.
На інший день Муйо ранком із грішми не прийшов. Султан велів його привести.
Муйо прийшов тверезим і зізнався, що у нього немає ні гроша, - де ж йому мріяти про покупку Стамбула або хоча б половини його! Султан відразу велів його стратити за те, що він збрехав і зіграв з ним такий жарт. Муйо став просити прощення, а коли побачив, що це не допомагає, сказав:
- Тобі легко мене погубити. Але прошу тебе, вияви мені перед смертю останню милість. Розшукай у своєму царстві трьох людей: жебрака, у якого немає ні гроша за душею, сліпого, який нічого не бачить, і каліку, у якого немає ніг; накажи привести їх сюди, нагодуй і напайки їх досита, і ми подивимося, що вони будуть робити.
Султан погодився. Скоро знайшли таких людей, привели, посадили рядком, дали їм їсти й пити. Коли вони почастувалися на славу, сліпий і говорить:
- Хвала богу й шляхетному султанові за те, що нагодував нас білим хлібом і напоїв червоним вином!
А каліка безногий як напустився на нього:
- Ах ти чорт сліпий! Звідки ти можеш знати, що хліб білий і вино червоне, коли не бачиш? Ось зараз як штовхну ногою!
- Бий за мій рахунок, я плачу, - підтримав жебрак. Бекри-муйо й говорить султанові:
- Ось бачиш, шляхетний султан, що робить вино? Сліпий - без очей, каліка - без ніг і жебрак - без гроша, а коли напилися, у сліпого з'явилися очі, у каліки - ноги, а у жебрака - гроші. Отож і мені вчора видалося, що я багатій і можу купити Стамбул.
Султан зрозумів, вибачив Бекри-Муйо й даровал йому життя. Але з тієї пори задумався: що за силу має вино й чому по ньому так тужать п'яниці? Розв'язав він сам його покуштувати й одного разу ввечері наказав принести найкращого вина. На інший день він занедужав. Як тільки звістка про це рознеслася по палацу, з усіх боків збіглися лікарі. Але султан сказав:
- Мене може вилікувати тільки Бекри-Муйо. Негайно приведіть його. Бекри-муйо прийшов. Султан розповів йому про свою недугу й запитує, як бути.
- Випий те, що вчора пив, і біль у голові відразу пройде, - відповів
Бекри-муйо.
Тоді султан запитує:
- А що ж робити, якщо знову занедужає голова?
- Пий ще, - відповідає Муйо.
- До яких же пор?
- Поки у тебе нічого не залишиться, крім ковдри, як у мене.