У одному селі одружилися вдова й удівець. Жінка була й ладна й пригожа, так тільки готовила вона з рук геть погано. Як заладить те саме: з ранку готовить нгапи, увечері нгапи - тільки це блюдо й знала. Не витерпів чоловік і став її сварити.
- Свою першу дружину ти, напевно, любив. А мене вічно лаєш, - закричала жінка.
- А ти чого ревеш, немов я тебе поколобродив? Колись ти говорила, що я на світі самий гарний!
- Як же мені не плакати? Адже від сліз краса додається.
- Ах, ось як! Виходить, якщо я помру, ти будеш ревіти тільки для того, щоб стати гарніше?!
Розсердився чоловік і пішов у будинок старости розводитися.