Чому вовки дзвіночка бояться

15-10-2016, 15:12 | Білоруські казки

Служила у станового лиса й службу свою старанно виконувала. Правда, невідомо, ким і як вона служила, - може, курей йому до обіду поставляла або ще що.

Одного разу становий говорить лисиці:

- Проси у мене чого прагнеш за свою службу. Що не попросиш - усі тобі дам!

Думала, думала лисиця, чого б попросити, і надумала.

- Дайте мені, - говорить, - свій дзвіночок, щоб, коли я де пройду, усі мене боялися, як самого пана станового.

Становий погодився. Дав їй свойколокольчик, та й говорить:

- Дивися ж не втрать його! А втратиш або віддаси кому, я з тебе шкіру спущу!

Побожилася лисиця, що нікому не віддасть і не втратить, і пішла собі

Гуляти по білу світу. Хто тільки не зачує дзвіночок-усе лякаються й дають

Лисиці усе, що вона не скаже.

Провідав вовк про те, що лисиця добула собі у станового дзвіночок і що всякий її боїться й дає їй усі, чого вона тільки не побажає.

Ось приходить він до лисиці й просить хоч на годинку цей дзвіночок. Не прагла лисиця давати, так уже дуже вовк став її просити.

- Ну вже добре, кум, - погодилася лисиця, - на, бери, якщо втратиш, поплачеш тоді. Становий-Те за цей дзвіночок з нас обох шкіру здере!

Побрав вовк дзвіночок, та й побіг скоріше роздобути собі чого-небудь. Прибіг він у поле до пастухів.

- Мене, - говорить, - становий надіслав, щоб ви йому дали кращого барана, а не дасте, так він сам зараз приїде й вас у холодну посадить!

Не повірили йому пастухи й давай його бити. Нацькували на нього собак, били, били й дзвіночок відняли. Пропав дзвіночок. Заплакав вовк, пішов до лисиці й розповідає їй, так, мов, і так. Заплакала й лисиця, так що вуж отут поробиш? Поминай як кликали дзвіночок станового.

Відтоді, як тільки вовк зачує дзвіночок, думає, що це становий їде його шукати. Та, ледве живий від страху, біжить куди ока дивляться.

Зараз ви читаєте казку Чому вовки дзвіночка бояться